Публікації

Правозахисники назвали найнебезпечніші місця несвободи

В Україні існують місця несвободи, що загрожують життю та здоров’ю людини. До таких належать автозаки, вагонзаки, установи в зоні бойових дій (зокрема, неофіційні в’язниці) та приватні наркодиспансери.



Про це заявили учасники Національного превентивного механізму (НПМ) під час презентації Спеціальної доповіді «Моніторинг місць несвободи» за 2016 рік.

За минулий рік НПМ (до якого входять співробітники Офісу Омбудсмана та громадські монітори) понад 280 разів відвідував місця несвободи України без попередження. А за 5 років роботи вдалося відчинити двері понад 1000 закритих закладів із майже 4500.

«Ми будемо ретельно працювати над змінами у місцях із підвищеним ризиком для життя та здоров’я. Це, наприклад, місця несвободи, пов’язані з етапуванням, конвоюванням, заклади в зоні збройного конфлікту, приватні місця несвободи, незаконні місця несвободи. Щодо двох останніх типів – будемо для початку добиватися доступу до них, оскільки раніше монітори НПМ були позбавлені можливості відвідувати, наприклад, неофіційні місця тримання СБУ в зоні АТО або приватні наркодиспансери», – говорить моніторка НПМ, голова правління Центру інформації про права людини Тетяна Печончик.

Вона пояснює: у 2016 році правозахисники переконалися в тому, що у зоні бойових дій існує не лише серйозна проблема із катуваннями, а і з тим, що велика кількість місць несвободи просто не готові до евакуації. У сірій зоні залишаються інтернати та пансіонати, які стануть смертельною пасткою для своїх мешканців у разі загострення конфлікту.

6

На місця несвободи, пов’язані з етапуванням та конвоюванням, надходить чи не найбільше скарг через жорстоке поводження, запевняє Євген Лєванцов, керівник відділу моніторингу правоохоронних органів Секретаріату Уповноваженого ВР України з прав людини. Під час перевезення людей в автозаках правоохоронці надто часто використовують фізичну силу та спецзасоби, пояснює він.

Однак порушують права людини не лише в автозаках, а і у відділах поліції. На думку Лєванцова, правоохоронці іноді просто не розуміють міжнародних стандартів поводження із затриманими.

«До прикладу, вінницькі поліцейські повідомили регіональний Центр з надання безоплатної правової допомоги про факт затримання особи лише через одну добу і шістнадцять годин після її фактичного затримання. У Тернополі адвокат уперше зустрівся з підозрюваним через 26 годин після його затримання. Окремо варто згадати, що під час моніторингу постів поліції у столичному метро ми взагалі виявили незаконні клітки, в одній з яких тримали людину. Поліцейські переконували нас, що ці клітки необхідні для їхньої ж безпеки», – наголошує він.

Моніторинг НПМ став підставою для демонтажу кліток на всіх станціях метрополітену не лише Києва, а і Дніпра та Харкова. Візити без попередження вплинули на зміни і в інших сферах: уряд прийняв нові положення про інтернати, а президент доручив змінити законодавство щодо прав людей з інвалідністю.

Регулярність візитів забезпечують волонтери, які разом із працівниками Офісу Омбудсмана перевіряють закриті заклади країни. Як наголошують правозахисники, участь громадськості гарантує прозорість та незалежність механізму.

«На сьогодні в НПМ майже 150 громадських моніторів, які разом з працівниками Офісу Омбудсмана відвідують місця несвободи без попередження. Наші волонтери є в кожній області: від двох до восьми людей. Ми прагнемо до того, щоб в кожному регіоні була достатня кількість професійних та активних моніторів, аби гарантувати постійний моніторинг закритих закладів», – підкреслює моніторка НПМ, програмна директорка ГО «Україна без тортур» Марина Гоменюк.

Нещодавно НПМ визначив стратегічні цілі на найближчі 5 років. Окрім роботи з небезпечними місцями несвободи, учасники механізму будуть просувати якісну медичну допомогу у місцях несвободи, приватність і право на особисте життя людей у закритих закладах, а також запровадження механізму реагування на випадки катувань.

Джерело