Публікації

Що таке ромофобія?

Ромофобія

За час роботи нашого Благодійного фонду «Розвиток» і Мукачівської міської ради в спільному проекті «Посилення правових можливостей бідних верств населення та ромського населення в м.Мукачево», який імплементується в нашому місті за фінансової підтримки МФ «Відродження», ми неодноразово стикалися з проявами дискримінації та упередженого ставлення жителів міста до ромського населенню. Таке нехтування було не завжди обґрунтовано і, як правило, було викликано стереотипним ставленням до ромів.

Ми вирішили зрозуміти і глибше вивчити природу такого ставлення до ромів і почали проводити дослідження у вигляді інтерв’ю, моніторингів та звичайного спілкування з жителями міста Мукачево.

Результатом дослідження стала констатація такого явища, як «Ромофобія». Ми вперше почали більш детально описувати це явище на сторінкахвікіпедії.

Що таке ромофобія?

Ромофобія – гостра форма соціальної антипатії по відношенню до представників ромської народності. Прояви неприйняття, страху, агресії, засудження щодо ромів. Засудження їхнього способу життя, соціальної поведінки. Спроби уникнення зустрічей, спілкування, фізичного і соціального контакту з ромами, незалежно від їх віку, статі, соціального статусу, зовнішнього вигляду, освіти і роду занять.

Ромофобія, як дискримінаційне явище

Ромофобія є специфічним і особливим проявом ксенофобії. Характеризується і виражається в суспільстві більшістю ознак, притаманних ксенофобії тільки (або особливо) по відношенню до людей ромської народності.

Явище «ромофобія» виникло в соціумі в останні кілька десятиліть. Особливо розвинулося і зазнало явних проявів на практиці в роки незалежності України. Виникнення ромофобії характерно для мікросоціумів, які в силу історичних, громадських та інших причин контактують з ромами в місцях їх компактного проживання. Такими є міста і села України, де роми проживають, переважно, таборами. Зазвичай – на околицях міст або сіл. Особливо яскраво виражено явище «ромофобія» на Закарпатті. За офіційним переписом, в Закарпатті проживає 14000 ромів. За твердженням соціологів, їх більше 45 тисяч. Це третина всіх ромів України. І проживають вони на території однієї з найменших областей в Україні.

124 селища – така кількість населених пунктів у Закарпатській області, в яких компактними групами проживають етнічні роми. Переважно, це стаціонарні табору, розташовані в передмістях і селищах. Чим більше ромський табір – тим легше його мешканцям вести свій побут і виживати, як, наприклад, в повністю ромському селі Собатин, Іршавського району. Ромські табору розташовані поблизу або в межах міст Ужгород, Мукачево, Берегово, а також в селищах більшості закарпатських сіл низинних районів: Ужгородського, Виноградівського, Берегівського, Мукачівського, Іршавського.

Через стереотипи багато громадян України різних національностей схильні вважати, що роми вміють тільки красти, ворожити, жебрати, співати і танцювати. Але ці стереотипи є тільки вершиною айсберга під назвою «ромофобія». Проблема набагато глибша, і її основи були закладені ще в процесі виховання дітей неромских національностей. Саме тут закладаються цеглини фундаменту, на якому базується неприйняття ромів в різних його формах. У той же час, ось вже більше тисячі років представники цієї народності зберігають свою мову, культуру і традиції. А вчені досі не можуть зрозуміти як, незважаючи на кочовий спосіб життя, ромському народу вдалося зберегти національну самобутність. Музичне мистецтво ромів, особливо виконання народних пісень, широко відоме у всьому світі. Саме ця сторона народної творчості принесла ромам всесвітню славу.

Зображення ромів у фольклорі

Роми фігурують ще в древніх казках, піснях і формах народного усної творчості в якості негативного персонажа. Про це свідчать і назви казок.
• Як циган учив хазяйського пса сливи їсти;
• Про цигана і межу

Як бачимо, ром тут ототожнюється з нечистою силою, виглядає її компаньйоном. В інших назвах ром протиставляється персонажу неромскої національності, навіть людині: «Циган і людина» (Українська народна казка).

Якщо заглянути в сюжети цих казок, то побачимо, що ром тут виглядає як вкрай негативний, або, принаймні, комічний персонаж. В інших казках роми наділяються надзвичайною силою приручати диких тварин, або розбиратися з нечистою силою.

– Як ведмідь відганяв мух від цигана.

Часто їм приписують знання магії, ворожіння або володіння надприродними здібностями.
Варто згадати також народні приказки – «Брудний як циган», «Хитрий як циган». Дітей, спійманих на вживанні лайки чи іншої табуйованою лексики, часто дорікають: «говориш як циган». Або, наприклад, неохайною дівчині часто говорять: «ти така як циганка».

Подібних прикладів у фольклорі, побуті, щоденної лексиці сотні і тисячі і немає можливості їх все привести тут. Наведених же прикладів досить, щоб переконатися – коріння неприйняття ромів мають глибоке історичне коріння. Саме з цих коренів зросла велика соціальна проблема, яка принесла свої плоди в сьогоденні.

Народність або каста недоторканних?

Їх коріння сягає в Індію, і сьогодні представники цієї народності проживають у багатьох країнах світу – в Європі, Близькому і Далекому Сході, Північній Африці і в країнах обох Америк. В Україні про них вперше згадали на початку 15 століття, а їх перші поселення були в Ужгороді, в Бессарабії і в Криму. У ті часи їм було заборонено навіть вхід в місто. Роми розміщати свої табори на околицях міст. Тільки окремі люди вирішувалися з ними мати справи: як правило, давали якусь невдячну роботу, або вели нехитру торгівлю … І весь час стежили, щоб циган або циганка не “залишили” їх в дурнях або обікрали.

Це клеймо залишилося на ромів до сьогоднішнього дня. Неначе на людей з касти недоторканних, на них дивляться скрізь на Закарпатті, і в Україні в цілому. Циганами нерідко лякають неслухняних дітей «порядні» мами, не розуміючи, що цим вони тільки підкидають дров у багаторічну ворожнечу і неприйняття ромів. З огляду на вище сказане, доцільно стверджувати, що «ромофобія» є видом агресивного неприйняття, неприязні і ненависті до ромського населення, як до об’єкта свого страху. Це саме те, що відчувають люди по відношенню до ромів, які живуть серед нас. Як результат свого ірраціонального страху, вихованого багатьма факторами – від фольклору, і до випусків новин, де участь осіб ромської народності підкреслюється особливим чином, люди починають ненавидіти ромів і намагаючись позбутися від свого страху, вони починають позбуватися від самих циган. Уникати їх, боятися, віддалятися, намагатися не контактувати, а при вимушеному контакті поводитися агресивно.

Як і в будь-який інший неприємній ситуації, всі борються з наслідками, а не шукають причини.
Як відзначають працівники Благодійного фонду «Розвиток», «статус ромського населення в Україні, як меншини, нічим не відрізняється від статусу представників інших національних меншин, які проживають на території України і зокрема на Закарпатті. Жоден законодавчий або нормативний акт не містить обмежень для ромів або їх фундаментальних прав: на життя, фізичне і психічне здоров’я, вільне переміщення, сімейну та приватне життя, освіту, працю і соціальний захист, а також – право обирати і бути обраними. Роми мають такі самі права і свободи, якими володіють всі національні меншини, і це гарантується законодавством України”.

Наслідки «Ромофобії»

Соціальна і правова ізоляція ромського населення викликана незнанням, нерозумінням і, як наслідок, обмеженістю у використанні своїх правових можливостей. Відсутність доступу до інформації про свої права, в нормальній функціонуючій системі правосуддя, а також в належній правовій допомозі, призвело до неможливості ромського населення поліпшити свої життєві умови. Крім того, ромське населення не має реальної власності, не знає, як правильно узаконити цю власність і як розпоряджатися своїм майном.

На сьогоднішній день, проблема соціально-правового захисту ромського населення є найбільш важливою. Через критично низького рівня освіти і інформованості, ромське населення повністю дезінтегроване від нормального життя. Переважна більшість ромів є неписьменним або мають початковий рівень освіти. Згідно зі статистикою, сьогодні початкову освіту отримують лише 20-30% дітей-ромів, а більша частина взагалі не закінчує школу. Що стосується вищої освіти – його отримують одиниці. Без елементарних документів діти не можуть йти в дитячі сади і школи, а без паспортів, дорослі люди не можу влаштуватися на роботу. Більшість ромів не розуміються на тому, як і де оновити свої життєво необхідні документи, тому залишаються повністю в замкнутому колі.

Як показують дослідження соціологів, проведені в рамках проекту «Регіональна толерантність, ксенофобія і права людини в 2012 році», проведеного «Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС)» на замовлення «Інституту прав людини, протидії екстремізму і ксенофобії (IHRPEX)”, латентна ксенофобська установка в українському суспільстві присутня щодо багатьох народів. Втім, як показали дані соцопитування, велика соціальна дистанція спостерігається по відношенню до представників ромської національності, чорношкірих, азіатів і арабів. Саме до цих груп існує латентна ксенофобська установка. При цьому, більшість українців категорично засуджує расову , етнічну та національну дискримінацію, як інструмент в руках політиків. 65% опитаних вважають, що політики повинні нести відповідальність за дискримінаційні висловлювання. 24,9% вважають, що дискримінаційні висловлювання неприпустимі, але не повинні каратися. 4,3% вважають, що рядові громадяни мають право на подібні висловлювання, а політики немає. 5,8% респондентів вважають дискримінаційні висловлювання одним із проявів свободи слова.

Соціологи ж характеризують міжетнічні, міжрасові та міжнаціональні відносини в українському суспільстві як помірно відчужені. Дослідження Київського міжнародного інституту соціології за 1994-2010 роки включно, свідчить також про негативну динаміку відчуженого ставлення українців до ромів в останні кілька років. Соціологи повідомляють, що рівень ксенофобії в Україні постійно зростав з 1994 до 2008 року, але в 2009 і 2010 роках намітилися ознаки деякої стабілізації ситуації (рівень ксенофобії навіть дещо знизився). Одночасно в КМІС зазначили, що є такі національні групи, до яких ставлення українців змінювалося більш різко. Наприклад, дуже нестабільно і поступово погіршується ставлення до ромів і афроамериканців. Погіршується також ставлення до євреїв – найнижчий рівень толерантності до цієї етнічної групи спостерігався в 2007 році.

Хочемо висловити величезну подяку за допомогу і виконану роботу в структуруванні та описі поняття «Ромофобія»: Олександру Поповичу, Наталі Козир, Олегу Григор’єву, Мирославі Пилипчинець, Ірині Лисничці, які беруть найактивнішу участь в цій роботі.

Наталія Козир