Публікації

Табір нікуди не йде

Юрист Олег Григор’єв, керівник Мукачівського правозахисного центру, показує мені ксерокопію паспорта. На фото – жіноче обличчя, після прізвища (не будемо його тут згадувати) – ім’я: Світлана, потім незрозумілі літери – ББ. Замість дати народження – лише рік. Стать – чоловіча. «Ви думаєте, це унікальний випадок, коли жінку називають чоловіком і допускають ще три абсолютно безглузді і кричущі помилки? – Запитує Олег. – Зовсім ні: недбалість – саме звичайна справа, якщо чиновники видають документи ромам. Однак навіть наявність такого паспорта серед них – рідкість».

Коли роми заснували в Мукачево своє поселення – толком невідомо. Однак особливо істотно воно розрослося за останні півстоліття – коли практика кочового життя фактично зникла. Хоча офіційна статистика говорить лише приблизно про 5 тисяч мешканців одного з найбільших в Україні осілих «таборів», навіть невелика прогулянка по околицях цього міста-звалища (де серед сотень смердючих сараїв може натрапиш на звичайний на вигляд будинок) змушує припустити , що цифра ця дуже занижена.

Олег Григор’єв (який відкрив тут за допомогою очолюваного ним фонду інформаційних і просвітницьких ініціатив «Розвиток» офіс для надання правової допомоги) запевняє – ромів живе тут не менше 25-30 тис. Чоловік. По суті це означає, що в Мукачеві (де офіційних мешканців 85 тис.) п’ята частина всього населення перебуває в підпіллі. І підпілля ці здебільшого криміналізовані.

Паспорт потрібен, щоб платити

—Олег, чому у більшості ромів немає документів?

— Це складне і комплексне питання. Причина – як традиційно асоціальний спосіб життя представників громади, так і байдужість влади до проблем ромів. В результаті утворюється порочне коло: багато ромів просто не знають і не розуміють, як соціалізуватися і вижити в нормальному суспільстві. Саме тим, хто бажає вирватися з цього замкнутого кола, ми і пропонуємо допомогу. Через стереотипне ставлення до ромів ніхто не бажає йти їм назустріч!

— Якого роду допомогу ви пропонуєте? Як неурядова організація може підмінити відсутність працюючої національної програми соціалізації ромів?

— Звичайно, ми не можемо вирішити всіх проблем. Але починати потрібно з малого. Головним своїм завданням на найближчий час ми бачимо допомогу в отриманні ромами документів. Просто неймовірно, скільки людей не має ніяких паперів!

Цим ми в першу чергу сьогодні і займаємося – переконуємо людей, яким часто по 40-50 років, хоча б отримати паспорт! Вийшов новий КПК – і тепер без паперів, що засвідчують особу, ви можете бути затримані прямо на вулиці – і дуже надовго. А багато хто не то що паспортів не мають – у них навіть свідоцтв про народження немає!

— Яка в такому складному випадку юридична процедура?

— Процедура дійсно складна й виснажлива. Для початку необхідно звернутися з позовною заявою до суду – щоб суд встановив юридичний факт. Опитав, наприклад, свідків народження (або мати, якщо та жива) цієї людини – адже роми найчастіше народжують у себе вдома – і зобов’язав загс видати свідоцтво про народження. Тільки ця одна процедура триває до півроку. Після цього можна подавати документи в державну міграційну службу для відновлення / набуття громадянства.

Звичайно, у багатьох опускаються руки ще на першому етапі, так як вони не знають, що робити. Тим більше що до ромів ставлення найчастіше негативний, навіть в органах влади. Ми чи не за руку водимо людей – ні в якому разі не погоджуємося самі представляти їх інтереси. Адже головна наша мета – навчити ромів самостійно взаємодіяти з державною машиною і суспільством.

Доводиться пояснювати саме елементарне: які органи влади взагалі існують і для чого служать; що таке соцзабез; для чого потрібен ЖЕК, податкова; як заповнити заяву; як відправити вчитися дитину. Навчання – найважливіший елемент!

«Бюджет недоїдання» – стиль економічного життя більшості ромських сімей

— Підозрюю, що ваша активність без особливого захоплення зустрічається місцевою владою. Легалізація такого обсягу «зайвого» населення, що жебракує – неминуче викликає додаткове навантаження на бюджет, в тому числі місцевий.

— Владі найчастіше просто все одно. На місцевий бюджет серйозним тягарем лягає поки лише одна навантаження – соціальні виплати по народженню дитини. Але цей бізнес роми і так активно використовують!

Молоді жінки з віку приблизно 14 років безперервно народжують – адже виплати починаючи з третьої дитини перевищують 100 тис. грн.! Звичайно, самі матері всіх грошей найчастіше не бачать – картки у них забирають або родичі-чоловіки, або злочинні структури. У нас в Мукачево тільки за один місяць виплачується кілька мільйонів гривень такої допомоги!

У зв’язку з соціальними виплатами жінки дітородного віку мають в основному всі документи – вони легалізовані. Майже всіх чоловіків, які проживають в таборі, для держорганів не існує. Їх немає!

– Як поява у ромів документів може змінити їх асоціальний тип поведінки?

«У дитинства чисті очки» — не тільки іміджева база для бізнесу жебраків

– Якщо у людини з’являються документи, якщо він матеріалізувався в правовому полі, у нього виникають не тільки права – а й обов’язки. Перед суспільством, перед державою, перед муніципалітетом, нарешті.

Тоді можна ставити такі завдання. Наприклад, вирішувати проблему з землею. Ромський табір в Мукачево варто нелегально – немає документів на землю, будівлі, майно. Дуже важливо допомогти їм оформити право власності, записати хоча б землю на територіальну громаду! У людей з’явиться можливість платити за газ і за воду!

Адже сьогодні в таборі немає ні каналізації, ні газу. Єдине, що мешканцям доступно, – електрика. Причому лічильники енергетики встановлюють на стовпах, на висоті 5-7 метрів – не довіряють таким клієнтам. Тому споживачі навіть показання лічильника позбавлені можливості знімати самі, не можуть їх і перевірити.

— Чи перешкоджають вашим спробам легалізувати ромів місцеві старійшини? Адже часто влада «баронів» тримається на абсолютному безправ’ї циганських низів. Частина «кочових» ромів стверджує, що змушені пускатися в бігу через надмірне тиску «баронів».

— Абсолютно не перешкоджають! Що поганого в тому, що людина хоче оформити собі пенсію? Але якщо ти не існуєш, на яку допомогу можна розраховувати?

Ось вам типовий приклад. Приходить людина, цікавиться можливістю отримання пенсії. З усіх документів – вирвана сторінка з паспорта СРСР. Тут мало відновити його паспорт – необхідно робити запити по всіх організаціях, де той встиг попрацювати. Збираємо записи – можливо, вдасться нашкребти 15 років мінімального стажу для отримання пенсії. Якщо не виходить – залишається розраховувати лише на соціальну допомогу, це близько 400 грн. Але і це для багатьох суттєві гроші!

Що стосується переміщення груп ромів, то тут мова йде скоріше про економічну міграцію, ніж про конфлікт всередині спільноти. Повірте, ці люди вміють уживатися, вміють знаходити свою касту, в якій їм комфортно.

— Ідея перепису населення ромського табору у вас не виникала?

— Це ми робимо паралельно з основною роботою. Працюємо тільки шість місяців, але склали вже хорошу базу даних: скільки дітей в родині, звідки приїхали і т. д.

— Раз ви працюєте з даною групою вже півроку – які ваші результати?

— Ми працюємо не тільки з ромами – надаємо соціально-правову та інформаційну допомогу всім. У нас відкриті два офіси – один в ромському таборі, інший в центрі міста. Починаючи з вересня 2012 року, за майже 6 місяців роботи ми надали допомогу понад 600 осіб, 200-250 з них – це роми.

Завдяки нашій взаємодії з органами влади в керуючої компанії «І. Т. В. Сервіс» (аналог жеку) відкрили окремий кабінет для прийому ромського населення, де ромів обслуговує співробітник, що володіє угорською мовою (наші роми переважно угорськомовні).

Інформаційні стенди українською та угорською мовами ми встановили в багатьох установах міста: в соцзабезі, РАЦСі, міліції, міськвиконкомі, ставимо зараз в центрі зайнятості. Інформаційна продукція у вигляді флаєрів та буклетів також надрукована на двох мовах.

— Як працює сьогодні ромська школа в Мукачеві?

— Формально там вчиться близько 700-800 дітей. Але величезна їх кількість школу просто не відвідують, а взимку навчальний заклад майже пустує – у багатьох дітей немає теплого одягу, їх не випускають з дому батьки. Втім, школярі іноді приходять – щоб отримати гарячий обід. Бідність там жахлива – вчителі приносять з собою на заняття свою папір і олівці.

— Хто викладає в цій школі? Роми?

— Переважно представники угорської громади (повторюся – мукачівські роми майже не розмовляють ромською).

Це жахлива проблема – практично неможливо знайти освіченого рома! У нас в Закарпатті університетів – п’ять, з них три державних. Студентів випускається безліч, тисячі. А я за рік спілкування з ромами в усій області дізнався тільки про декілька, які отримали вищу освіту. Що там вузи – школу закінчують не більше 10-15%!

Рівень неписьменності нереально високий. Прийшов до нас недавно 35-річний ром. Запитуємо – документи є? Показує загорнене в пластик посвідчення «пастора церкви живого бога». Читати вмієш? Підписуватися? Виявляється, він всюди хрестик замість підпису ставить – і адже живе з подібним документом, існує!

І таких ромів – величезна кількість. Тут потрібні вчителі не тільки для дітей, а для 20-, 30-річних!

Для нас велика удача – ми змогли знайти Ренату. Вона сама жила в таборі до 14 років – але змогла вирватися, здобути вищу юридичну освіту. І сьогодні працює юристом в нашому фонді. Це дуже важливо: до «білого» співробітнику роми за консультацією ні за що б не пішли.

Мистецтво мити руки

— Важко працювати в ромському середовищі?

— А ви як думаєте? Нещодавно зловмисники зламали замок на двері в «табірних» офісі. Правда, не встигли нічого забрати.

Люди живуть в страшній антисанітарії. Ми зажадали, щоб в наш офіс роми приходили, попередньо помивши хоча б руки, і в чистому взутті. Це викликало шквал обурення: вони злилися, матюкалися, йшли, грюкнувши дверима. Але сьогодні все в таборі знають: «там сидить уперта Рената, яка запросто вижене за недотримання правил». На вихідних Рената просто відключає телефон – роми не знають поняття робочого часу, вони дзвонять цілодобово.

Умови роботи жахливі. Але і цей груз теж повинен хтось нести.

— Чи не вважаєте ви, що Україні стоїть скористатися досвідом ряду країн Східної Європи, які намагаються соціалізувати частину ромів, вирвавши тих з «таборів» з уже сформованою субкультурою? Дроблення монолітних етнічних поселень стало б вирішенням проблеми?

— Так, але це тут нікому не потрібно. Куди переселяти людей? Це вкрай складно зробити. Але і в Чехії, і в Угорщині, наприклад, дійсно будуються соціальні гуртожитки, в які по ряду критеріїв відбираються роми. Головне – бажання вибратися з убогості, слідувати законам цивілізованого суспільства.

І тут є величезна кількість людей, які мріють вчитися, сподіваються отримати свій шанс в житті. Але табір тягне на дно.

Живий приклад. Ми допомогли одному хлопцеві працевлаштуватися на заводі. Вже дуже він хотів вирватися з болота. Але зміг він пропрацювати всього 3 тижні. Жив під постійним пресингом табірного оточення – соціум його задавив. Всі сусіди, друзі запевняли його – навіщо працювати, підемо шукати металобрухт, пляшки і т. д.

Це величезна проблема менталітету – у людей немає почуття перспективи, вони не вміють планувати. Можуть роздобути за день тисячу гривень і потім 3-4 тижні сидіти без заробітку. Про завтрашній день сьогодні ніхто не думає!

Тому необхідно створювати не просто соціальні гуртожитки – але гуртожитку соціально-правові. Вони повинні надавати притулок з певним набором умов.

І перше з них – обов’язкова соціальна активність. Друге – навчання. Людина зобов’язана знайти роботу! Надзвичайно важливим є інформаційний елемент – ромам необхідно пояснювати зв’язок між правами і обов’язками. Умова поліпшення життя – це дотримання правил, включення в активне життя, співпраця з суспільством. Потрібно навчити цих людей платити за житло, за послуги, піклуватися про дітей і т. д. Іншого шляху немає.

— Подібна програма може бути успішна на регіональному рівні або необхідна державна програма?

— Тут справа не стільки в масштабі робіт, скільки в індивідуальному підході до кожного поселенню. Для початку потрібно по 2-3 офісу на кожен табір – хоча б для допомоги в оформленні документів. Це вкрай затребувано.

— Чи можна спиратися в цій роботі на ресурси самої ромської громади?

—У нас є активна частина ромів – які беруть в кредит «бусики» (мікроавтобуси), возять з Угорщини одяг, займаються торгівлею на стихійних ринках. Але як українського олігарха ви не переконаєте в тому, що треба дбати про розвиток всього суспільства, так і успішний ром радий лише тому, що вирвався з убогості сам. Між багатими і бідними ромами – величезна прірва.

— Чи порушувалася ромська проблема в регіоні під час передвиборної кампанії?

— За три дні до виборів залили асфальтом пару сотень метрів дороги перед багатими будинками в таборі. Як можна розраховувати на голоси ромів, якщо більша частина з них офіційно не існують? Місцева влада не може навіть організувати вивезення сміття з величезної звалища, що утворилася в центрі поселення!

— Чи сильно відрізняються між собою 120 закарпатських ромських громад?

— Не думаю, що закарпатські роми відрізняються, скажімо, від одеських. Хоча я думав, що мукачівський табір – самий кошмарний. Але після того, як побував в Берегово … Це навіть не палеоліт. Там така антисанітарія і злидні, що вважається нормальним, якщо людина доживає до 23-24 років.

Хоча б тому потрібно розірвати замкнене коло, в якому живуть наші роми останні два-три століття!

Джерело: Еженедельник 2000 

Автор: Семен Резник