Публікації
Обличчя ромського дитинства (фоторепортаж)
Ромська дівчинка. Румунія. Джерело
Роми по-справжньому чудовий народ зі своєю давньою історією та невизначеним майбутнім. Діти – це надія. Глобальніше – це вселюдська надія. І від нас всіх залежить яке буде наше майбутнє.
Однак ромські діти не мають однакового доступу та відношення, наприклад до сфери освіти та медицини, на противагу дітям-неромам.
Виконавчий директор Ініціативи відкритого суспільства Джеймс А. Голдстон (James A. Goldston) дискутує щодо різниці в освітніх системах для ромських та неримських дітей. Він зазначає: «Щороку, ромські діти отримують другосортну освіту, або взагалі її не отримують. Це все знижує рівень можливостей для економічного розвитку»
Джаяна, Страсбург, Франція, 2009. Фото: Jeannette Gregori. Джерело
Далі він продовжує, що «ромські діти ходять в «спеціальні школи», які обмежують їх потенціал для будь-яких соціально-економічних досягнень, які могли б покращити якість їх життя». На мою думку, такі школи можна пов’язати із сегрегованими школами, які створені не для збереження самобутності ромського народу, а для їх подальшої ізоляції. І, так, тут мова йде не лише про якість життя ромів за допомогою досягнень у соціальних чи економічних сферах, але й про добробут всієї держави.
Хоробрі діти – дорослі діти. Фотограф Джеремі Сутон-Хіберт (Jeremy Sutton-Hibbert). Румунія, 1990 рік. Джерело
Але все можна пізнати в порівнянні. На початку серпня 2010 року, французький президент Н. Саркозі та його уряд почали ліквідацію ромських поселень та депортували 979 ромів. Останні були громадянами Румунії та Болгарії й вели кочовий спосіб життя. Майже половину із цього населення складали маленькі діти, які стали свідками «набігів» поліції та примусової депортації.
Але чи хтось замислювався, що кочовий спосіб життя – є однією із традицій та культурних характеристик ромів. Більше того, це характерно й для інших груп людей. Не повага до традицій інших народів в межах політики мультикультуралізму, толерантності та поваги до різноманіття не може виправдати крок президента Франції. Проте, чи це був єдиний випадок в світовій історії сучасності ганебного ставлення до «інших»?
Ромська дівчинка. Грудень 2006 рік. Фото Даніеля Кояну (Daniel Cojanu). Джерело
Що вже говорити про ставлення до ромів, які не мають й громадянства (ідентифікуючих документів), якщо така ситуація виникла із законослухняними громадянами? Яке буде ставлення ромських дітей до оточуючого світу, якщо вони ще з дитинства зіштовхуються із кричущою несправедливістю та приниженнями?
Ромські діти грають на скрипках. Будапешт, 1939р. Фото Н. Р. Фербмен (N.R. Farbman). Джерело
Дитинство є порою універсальною для всіх. Це час, який ніколи не повернути. Це час, коли ми формуємо своє Я та ставлення до світу. Це час, коли ми, без власного досвіду, подеколи наївно, посміхаємося життю та йдемо лише вперед.
Ромські діти, як і всі інші хочуть безтурботного дитинства, де можна грати в ляльки, співати та танцювати. Не хвилюватися, що через пару хвилин хтось зруйнує твоє помешкання. Не боятися ходити до школи, тому що хтось буде тебе там принижувати
А пишатися тим ким ти є та насолоджуватись життям.
Ірина Миронюк,
Благодійний фонд «Розвиток»
PS: Центри правової інформації та консультацій, які надають безоплатну правову допомогу ромському населенню працюють при підтримці програми “Рома України” Міжнародного фонду «Відродження». Детальніше про діяльність мережі центрів, основи та принципи роботи читайте на сайті www.legalspace.org в розділі “Посилення правових можливостей ромських громад”. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження», інших громадських, релігійних, політичних організацій та приватних осіб.