В межах кампанії «16 днів протидії ґендерному насильству» відбуваються безліч заходів, які спрямовані на широку аудиторію: на тих, хто постраждав, страждає чи можливо буде страждати від насильства. Хоча ні. Превенція для нашої країни не стала нормою, так як зручніше: «Зі всіма, але не зі мною».

Однак, чи були охоплені всі групи, які потерпають від усіх видів насильства? Ті люди, які піддаються подвійній, а подеколи й потрійній дискримінації? Ті особистості, яким, по їхньому розсуду, нічого втрачати, більше того – здобувати. Ті, які глибоко в душі прагнуть змінити сторічні патріархально-побутові, соціально-несправедливі, ксенофобські устрої суспільства ХХІ століття. Не важко здогадатися, що мова йде про ромок.

Так, табори почали потроху відкриватись для зовнішнього світу, однак переважна кількість активістів, які готові до змін – це чоловіки.

Ромки готові до змін, можливо вони є рушіями цих змін. Проте, переважно це відбувається на кухні. Жінки, традиційно залишаються в дома, а точніше в тіні. Але це лише одна, видима сторона справи. В реаліях, ромські жінки піддаються подвійній, а подеколи і потрійній дискримінації серед будь-якої громади. Фактори, які наведені нижче, ставлять жінку у принижене становище, коли вона дискримінується, як з боку своєї громади (зазвичай патріархальної та геронтократичної), так і майже повного не сприйняття з боку українського суспільства.

• Виправдання явища дитячих шлюбів за допомогою традиційного укладу життя ромів
• Ґендерна нерівність у всіх аспектах суспільного життя
• Злидні у соціально-побудовому житті
• Національна та регіональна політика ігнорування ромського питання
• Ромофобія, як похідне від ксенофобії
• Критично низький рівень освіченості серед ромських жінок Закарпаття.

Саме через сукупність усіх цих факторів, єдине, що залишається ромській дівчинці – це народжувати і мовчати. І чим раніше, тим краще.

Згідно відповіді № 01-23/04 від 22.12.2014 р Управління праці та соціального захисту населення в м. Мукачево на інформаційний запит БФ «Розвиток», у 2014 році, із 550 жінок в Мукачеві, які отримували допомогу при вагітності та пологах, 380 – ромки. Така ж сама ситуація з малозабезпеченими сім’ями. Більша половина мукачівських родин, які отримали допомогу були ромські – 218 із 402. Але, що найгірше із цього числа, неповнолітніх жінок до 18 років – 40 осіб. Це лише в Мукачеві.

У 2014 році, Благодійний фонд «Розвиток» проводив громадський моніторинг виконання Плану Заходів «Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року» в Закарпатській та Волинській областях, який відбувся за підтримки МФ «Відродження». Моніторинг, який загалом було проведено в шести областях, показав, що в Закарпатті більше 30% ромського населення немає ідентифікуючих документів (свідоцтва про народження та паспорти) тому реальну кількість дівчат, які народили до 18 років важко порахувати.

В той же час, до вирішення питання ромської підліткової вагітності потрібно ставитись дуже серйозно. Саме підліткова вагітність стає безповоротною перешкодою на шляху реалізації всіх прав ромської жінки загалом, та її індивідуальної самореалізації зокрема. Рання вагітність є ознакою злиднів, неспроможності вирішувати питання своєї долі, всебічного тиску зі сторони громади та держави. Однак, рані шлюби та вагітність, стають перешкодою не лише для ромських дівчаток. Певна частка хлопців, як майбутніх татусів, також припиняють своє навчання, задля того, щоб працювати на низькооплачуваній роботі, аби забезпечити свою майбутню сім’ю.

Через тиск ґендерних стереотипів та традиційний уклад ромської громади, яка вирішує за дівчинку, як їй потрібно будувати своє життя, дитячі шлюби стають першою «законною ланкою» для народження дитини, що в свою чергу лишає молоду дівчину права на само вибір та власну реалізацію. Внаслідок ранньої вагітності та народження дитини, все майбутнє маленької дівчинки опиняється під загрозою. Відсутність освіти і часто підірване здоров’я прирікає її проводити життя в злиднях і безправ’ї

По-друге, порушується право на освіту. Ромська дівчинка, яка перетворюється на «інкубатор» для виготовлення дітей, покидає школу і на 90% ніколи не повернеться туди. Поряд з питанням порушення прав дитини на освіту та самореалізацію, стоять проблеми економічного характеру. Так, неосвічені дівчата, які займаються лише неоплачуваною працею, потребують від держави соціальної підтримки. З боку держави, це постійні виплати без доходів. Держава не бачить, що встановлення ґендерного балансу, підвищення освітнього рівня, професійній підготовці людей в країні, принесе неабияку економічну вигоду.

Якщо не звертати увагу на панування стереотипного бачення щодо жінок загалом, та ксенофобного щодо ромських жінок зокрема, то це коло злиднів ніколи не зруйнується, так як більшість ромських дівчат наслідують поведінку своїх матінок. Звісно, є випадки коли ромські дівчата намагаються вийти із кола подвійної дискримінації та стати на шлях свідомої розбудови своєї особистості. Але їх нажаль одиниці. Тому, важливо підтримати цих дівчат, та залучати їх до навчання через різні просвітницькі заходи з іншими дівчатами, як з ромськими, які мають освіту, так і з дівчатами та жінками з іншого середовища, які зможуть з передачею власного досвіду мотивувати молодих не освічених дівчат та жінок до змін у своєму житті.

Безперечний факт, що тільки освіта (формальна, та особливо неформальна) зможе підготувати ромських дівчат до життя та роботи, підвищить їх самооцінку та статус в сім’ї та громаді. Саме завдяки освіті, ромські дівчата зможуть більше впливати на рішення, які стосуються не лише їх життя, але і всієї громади. Але, що головне, освіта зменшить рівень дитячих шлюбів, а отже передчасні вагітності; забезпечить рівень ґендерного паритету; покращить економічну ситуацію в регіоні. Міжнародний досвід показує, що найвищий рівень суспільного буття у країнах, де ґендерна рівність є фактом, а не паперовою стратегією.

По-третє, майже повна відсутність інформації з приводу репродуктивного здоров’я, безпечного сексу порушує право на здоров’я ромських дівчат. Ця проблема йде поруч із попередньою. Загалом, в школах мають проводитись уроки з даної тематики на постійній основі. Однак, згідно нашого моніторингу, який ми проводили, багато ромських дівчат-підлітків, після 12 років майже перестають відвідувати школу, по вище наведеним причинам. Тому, вони не можуть отримати інформацію про захист свого права на здоров’я. Більше того, вони і не знають, що можуть користуватися цим правом.

Створення ресурсного центру, в якому будуть проводитися семінари та тренінги із залученням професіоналів із медичних установ та з освітніх закладів, у неформальній обстановці, допоможе дізнатися ромським дівчатам та жінкам про те, як користуватися та забезпечувати свої права. Освічені дівчата, навіть на рівні середньої школи – це потужна сила, як для самих дівчаток, так і для суспільства в цілому. Освіта це єдина річ, яка здатна зруйнувати панівні в суспільстві стереотипи і насильницькі традиції.

Постійна робота допоможе вибудувати зміни, які приведуть до незворотних соціальних змін у ромській громаді. Адже, всі заходи направлені на позитивну зміну культурних норм та ґендерних цінностей. Тільки тривала превентивно-освітня програма допоможе інтегруватись ромам в українське суспільство. Тільки щоденна робота, яка спрямована на роз’яснювальну роботу і на підтримку неформальної освіти ромів може призвести до системних змін і розірвати коло вікових злиднів.

Олег Григор’єв