Джерело

Традиції, звичаї та вірування

Автор публікації наводить твердження антропологині Керол Сільверман (Carol Silverman) згідно якого, народні вірування або народна релігія всіх етнічних циган складається в основному з «системи табу, разом з набором вірувань, пов’язаних зі смертю і надприродним».

Ромські табу відокремлюють ромів від не-ромів, а також розділяють забруднення нижньої половини тіла дорослого рома (особливо статевих органів і ніг) від чистоти його верхньої половини (особливо голови і рота). Талія ділить тіло дорослої людини; насправді, ромське слово «maskar» також означає просторову середину чого-небудь. Так як ром, який забруднився може бути виключений із громади, то для того, щоб уникнути забруднення роми намагаються уникати речей, які торкнулися нижньої половини тіла. Відповідно, ром, який торкнувся своєї (чужої) нижньої частини тіла, має вимити руки, щоб очистити їх. Так само об’єкти, яких торкнулися ноги, наприклад, взуття чи підлога, є нечистими і, відповідно, речі, які доторкнулися до цих об’єктів, є нечистими.

Ромам здається, що не-роми постійно забруднюють себе. Не-ром може знехтувати миттям рук після сечовипускання в громадських туалетах, вони можуть прати нижню білизну разом з рушниками для обличчя і навіть скатертинами, або витирати їх обличчя і ноги одним і тим же рушником.

Джерело

Табу застосовується найбільш до дорослих ромів, які досягають цього статусу, коли вони вступають в шлюб. Після вступу в шлюб, та очевидного дітонародження, є тим самим двигуном, який повністю активує систему табу для чоловіків і особливо для жінок. При народженні дитина вважається повністю забрудненою, так як вона «прийшла» у світ із нижньої половини тіла. Мати, через її інтенсивний контакт з немовлям, також вважається нечистою. Як і в інших традиційних культурах, матір і дитина ізольована протягом певного періоду часу та інші жінки беруть на себе домашні обов’язки прибирання, прання і приготування їжі. В період між народженням та входженням до шлюбу, система табу застосовується менш жорстко. Для дорослих, табу, особливо ті, які поділяють чоловіків і жінок, менш сувора в період коли вони стають шанованими старійшинами.

Кухня

Лінгвіст та ромолог Ян Хенкок (Ian Hancock) говорить, що для ромів, які вели кочовий спосіб життя, способи приготування їжі «залежали від обставин». Такі страви, як тушковане м’ясо, прісний хліб, і смажені продукти є загальними, в той час як квасний хліб і печені продукти ні. Чистота для ромів має першорядне значення, хоча за згідно Я. Хенкока «як індуїсти і мусульмани, роми в Європі більше, ніж в Америці, не використовують ліву руку під час прийому їжі, або для передавання речей».

Традиційно, роми їдять два рази в день: перший раз після пробудження, а наступний в другій половині дня. Для ромів пройшов певний час, щоб звикнутися «із життям з в «gadji-kanó» або в неромському середовищі», та для того, щоб приймати їжу з іншими ромами і насолоджуватися часом проведеним разом (khethanipé). Роми, як правило, готують і їдять їжу традиційну для різних культур, серед яких вони жили: так що для багатьох ромських американців традиційними стравами є ті, що відносяться для Східної Європи. Ті, хто прийняли православ’я, католицизм відзначають свята, тісно пов’язані з зі святами Південно-Східної Європи.

Джерело

Для всіх ромів, харчування є дуже важливим. Роми часто вітаються питаючи чи він/вона не голодний. Будь-яка втрата ваги, як правило, вважається хворобливою. Якщо їжі не вистачає, то це пов’язують із поганим життям, невезінням, бідністю чи хворобами. І навпаки, для чоловіків, особливо, збільшення ваги традиційно означає гарне здоров’я. Мірою сили, влади чи багатства чоловіка є в його фізичній статурі. Таким чином, ромський баро (Rom baro) велика людина і фізично і суспільно.

Вживання їжі перетворює ромські заходи у свята, і вказує на те, що ті, хто їсть разом довіряють один одному. Табу намагаються заборонити хворим, не везучим, або іншим, хто зганьбив ромську громаду від спільного прийому їжі. Таким чином, через ці табу вважається більше, ніж неввічливим для одного рома відмовитися від пропозиції поїсти разом, яка надійшла від іншого. Така відмова буде розглядатися, що той, хто запропонував це є «marimé» або брудним. Оскільки роми вважають не-ромів нечистими, в ромських будинках, де вони приймають гостей не-ромів, посуд та інші прибори для застілля зберігаються окремо від ромських. Тепер багато ромів харчуються в ресторанах; але традиційно роми самостійно готувати для себе.

Вбрання

Роми одягаються в яскраві традиційні костюми, часто насичених червоного і жовтого кольорів. Жінки вбираються у сукні із широкими спідницями. Чоловіки носять мішкуваті штани і вільно облягаючі сорочки. Шарф часто прикрашає волосся жінки або використовується в якості камербанд. Жінки носять багато прикрас; а чоловіки носять чоботи і великі ремені. Заміжня ромка зазвичай повинна покривати своє волосся хустиною, яка зав’язується на потилиці. Тим не менш, багато ромських жінок можуть ходити з непокритою головою, за винятком відвідування традиційних зборів громади.

Джерело

Cвята і фестивалі

На додаток до релігійних свят, ромські похорони є одним із найбільших зібрань спільноти. Групи ромів подорожують і збираються разом, щоб вшанувати пам’ять. Шлюби також є важливими посиденьками.

Питання «здоров’я»

Питання здоров’я і хвороб серед ромів тісно пов’язані зі світоглядом, який включає в себе поняття хорошої і поганої вдачі, чистоти і нечистоти, включення і виключення. Анна Сазерленд (Anne Sutherland), в есе під назвою «Здоров’я і хвороби серед ромів Каліфорнії» зазначає, що «ці основні поняття впливають на повсякденне життя у багатьох відношеннях, включаючи культурні правила про прання, продукти харчування, одяг, будинки, пости, обряди, такі як хрещення». У ромській традиції, ритуал очищення це шлях до здоров’я. Велика увага надається попередженню захворювань та їх лікування. Роми використовують асафетиду (багаторічна рослина), також відома як «послід диявола», яка має давні зв’язки з лікуванням і спіритизмом в Індії. Згідно твердження А.Сазерленд, вона також використовується в західній медицині як спазмолітичний, відхаркувальний і послаблюючий засіб.

А. Сазерленд перераховує ще декілька препаратів для лікування найбільш поширених захворювань. Бальзам зі свинячого жиру використовується для полегшення сверблячки. Сік із нарізаної цибулі, посипаний цукром для застуди або грипу; коричневий цукор нагрітий в каструлі використовується при дитячій застуді. При легкому головному болі, обертають скибочки холодної вареної картоплі або чайного листя навколо голови з шарфом; при мігрені ж, додають ще й оцет до картоплі. При захворюванні шлунка, варто пити чай із кропиви або м’яти. При артриті, носити мідні намиста або браслети. При тривозі чи нервовому розладі, пришивають шматок папороті у одязі. Авторка відзначає, що старші роми, як правило, «переживають, зі зрозумілих причин, що їх онуки, які звертаються все більше і більше американської медицини, втратять знання предків із лікування травами».

Джерело

Коли ром сильно захворює, то частіше звертається до приватних клінік. Як зазначає А. Сазерленд в своєму есе «роми часто вважають за краще платити за приватну медичну допомогу, знаючи, що вона їм допоможе». Романічали історично були схильні до респіраторних захворювань. Сьогодні у ромів, як і в більшості інших народностей, однією із великих проблем є ожиріння, і, відповідно, і сердечно-судинні захворювання.

Сім’я та динаміка громади
Традиційно ромська сім’я є великою. В об’єднаннях більше, ніж сім’я та менше, ніж плем’я, ромські сім’ї часто групуються для подорожей на ведення сімейного бізнесу. Однак, протягом останніх десятиліть у Сполучених Штатах, модель ромської сім’ї, внаслідок акультурації, стали більш схожою до американської. В даний час після народження першої дитини, деякі ромські подружні пари можуть виїхати із батьківського будинку та проживати у своєму власному. Ця зміна дає більшої самостійності для молодої жінки, в якості невістки.

Повноваження, права та привілеї у ромській сім’ї та громаді діляться згідно ґендерної ознаки. Чоловіки володіють публічною владою над членами їх спільноти шляхом «Kris» – ромським судом. Публічно, традиційний ромський чоловік ставиться до жінки, як до підлеглої.

Традиційно, роль ромок не обмежується дітородіння: вона може впливати і спілкуватися з надприродним світом; вона може забруднити рома так, що кріс може його вигнати з громади; а в деяких випадках вона управляє бюджетом сім’ї (проте це є приватною сферою). Ворожінням займалися виключно жінки, яке могло забезпечити основний дохід для сім’ї. Чоловіки таких жінок, як правило, приймали участь у цьому бізнесі, допомагаючи у виготовленні чи придбанні певних деталей для «роботи», і приймали участь до тих пір, до поки не розпочиналася «жіноча робота» – спілкування з клієнтами.

Джерело

Перформанс: вчора та сьогодні

У всьому світі, роми найбільш відомі за їх внесок в музику. У Сполучених Штатах, угорські роми, в основному скрипалі, зіграли популярні мелодії угорської музики на весіллях. Джанго Рейнхард, добре відомий виконавець ромського джазу, вніс свій внесок в американський джаз. Подейкують, що король рок-енд-ролу Елвіс Преслі мав ромське коріння. Серед романічал (англійський ромів), які жили в Америці, можна назвати Чарлі Чаплін і Ріта Хейворт.

Також, в США є багато ромських організацій і асоціацій:

• Ромський Народний ансамбль (Gypsy Folk Ensemble) – для популяризації ромської культури співів та танців;
• Ромське суспільство професійного знання (Gypsy Lore Society). Вчені, педагоги та інші зацікавлені у вивченні ромів і аналогічних мандрівних або кочових груп. Роботи по поширенню інформації, спрямованої на підвищення розуміння ромської культури в її різноманітних формах. Видає однойменний журнал.
• Міжнародний ромський союз (International Romani Union). Працює задля єдності між ромами; сприяє захисту прав і обов’язків людини; виступає за захист і збереження ромської культури і мови. Видає щоквартальний «Buhazi», раз в два місяці «Lacio Drom», два рази на тиждень «Nevipens Romani», щомісячний «Romano Nevipen», щомісячний «Rrom po Drom» і квартально газету «Scharotl».

Як бачимо, роми в Сполучених Штатах, як і інші роми в країнах Європи, прагнуть до мирного співжиття із іншими жителями країн, при цьому зберігаючи свою історичну спадщину та культурну унікальність.

Переклад Ірини Миронюк із джерела http://www.everyculture.com/multi/Du-Ha/Gypsy-Americans.html