Культура ромів, як і їх мистецтво письма дуже різноманітна та багата. Це пов’язано, в першу чергу із колоритною історією ромів, яка сформувалася через постійні міграції та поширення ромів по територіям багатьох країн і складністю етнічного складу цієї нетериторіальної групи.

Ромські письменники, то там, то там виринали у різних куточках світу, як пасіонарні поштовхи залишаючи за собою помітний слід в культурі не лише своєї етнічної групи, але й привносячи свій вклад в світову культуру. Сьогодні, ми вас познайомимо із світилами ромської літератури.

Сея Стойка (Ceija Stojka) (1933 – 2013). Джерело
Народилася Сея в родині ловарів, які традиційно займалися кінною торгівлею. Будучи дитиною, вона була депортована в концтабір Аушвіц-Біркенау, як і вся її сім’ї. Потім її переводили із одного концтабору в інший, поки її не звільнили в транзитному таборі Берген-Бельзені. Тоді вона вирішила навчатися та стати пером, яке опише всі страхи, які вона пережила. Її першою книгою був літературний твір про Голокост. Праці: «Ми живемо на самоті. Спогади про ромів» (1988), «Мандрівники цього світу» (1992).

Йоганн «Калітіч» Хорват (Johann “Kalitsch” Horváth) (1912-1983). Джерело
Ромський оповідач і письменник, який був єдиним членом із його сім’ї, який вижив після того, як був депортований в Освенцим, де він втратив свою першу дружину і трьох дітей. Після пережитих жахів, він звертав увагу австрійського народу до існування нацменшин та поваги до них.

Ті, хто знав Калітіча особисто говорять про його яскраво виражену гостинність. Його будинок, було місцем зустрічі для молодих і старих, істинним центром ромського поселення протягом десятиліть. Пристрасний оповідач полонив публіку смішними або повчальними, іноді сороміцькими історіями. Саме через усні перекази, він сприяв збереженню ромського діалекту на своїй території.

Більше 30 років тому Мозес Хейншінк (Mozes Heinschink) зустрів Йоганна Хорвата. Ця зустріч привела до запису репертуару Калітіча. Одна з улюблених казок Калітіча «Повісті дурної Ханси» та інші казки і пісень були випущені в рамках ромського проекту під назвою «Ром і диявол» та на компакт- диску «Послухайте, що я скажу …».

Вальдемар Калінін (1941). Джерело
Вальдемар Калінін це сучасний ромський письменник, послідовник російської ромської літературної школи. Автор збірки віршів «Ромські мрії», які написав білоруською, англійською мовами та на подвійній версії ромської: на кирилиці і латиниці. Він був удостоєний Премії миру і культури в 2002 році і ромської літературної премії від Інституту відкритого суспільства в Будапешті в 2003. Він також переклав Біблію на ромську мову.

Вейло Балтазар (Veijo Baltzar) (1942). Джерело
Він був першим ромом у Фінляндії, який опублікував книгу про свій народ. Ще з молоду він почав писати. З часом, його роботи стали популярними не лише на території Фінляндії, але й у Швеції. Поет, новеліст та загалом творча людина, він засновує театральну ромську групу «Drom» (Дорога). Написав безліч новел, остання з яких «В любові та у війні» написана у 2008 році.

Патрік Херн (Якумо Коізумі )(Patric Hearn (Yakumo Koizumi) (1850 – 1904). Джерело
Поет, журналіст, перекладач і викладач іноземної мови, народився в сім’ї ромів, які жили в Британії. Здобувши освіту в Ірландії, Англії і Франції, в 1889 році оселився в Японії і одружився на дочці з традиційної самурайської сім’ї. З 1895 року став відомим під своїм японським псевдонімом Якумо Коізумі. Він був автором декількох книг про Японію і її культуру, і був викладачем англійської літератури в Імператорському Університеті Токіо і в університеті Васеда. З під його пера вийшла робота «Квайдан: Історії та дослідження дивних речей». У Сполучених Штатах, він також відомий своїми роботами про місто Новий Орлеан, які були основані на його десятирічному перебуванні там.

Нина Дударова (1903-1977). Джерело
Будучи вихователькою, її літературна робота була в основному присвячена дітям. Вона викладала в школі при ромському театрі. Крім того, що вона написала кілька книг для дітей, вона також є перекладачкою деяких робот Пушкіна на ромську мову. Окрім цього, писала статті для журналів, таких як «Новий шлях» та «Ромська мрія».

Алі Краснічі (Ali Krasnići) (1952). Джерело
Алі є одним з небагатьох авторів, який пише прозу на ромській мові. Він є одним з найпопулярніших і нагороджених письменників в колишній Югославії, опублікувавши понад сорок книг і безлічі інших літературних творів у різних жанрах: проза, поезія, драма, а також книг для дітей. Він є автором ромського словника який включає терміни, не запозичені з інших мов. Він також є перекладачем з сербської і ромської. Після війни в Косово, він живе в якості біженця в Крагуєваце, Сербія, зберігши лише свої рукописи.

Матео Максимов (Matéo Maximoff) (1907 – 1999). Джерело
Його батько калдераром із Росії, що мігрував до Франції. А його мати із так званих манушів – французьких ромів. Як більшість ромів того часу, Матео Максимов пережив Геноцид під час Другої світової війни. Він став видатним письменником, який писав на ромській і французькій мовах. Його літературні твори були перекладені кількома мовами. Після того, як він став пастором, переклав Новий Завіт на один із діалектів ромської мови (діалект калдерарів).

Катарина Тайкон (Katarina Taikon) (1932-1995). Джерело
Не маючи доступу до шкільної освіти через cвоє ромське походження, зрештою вона стала відомою письменницею не лише в Швеції. Дебютувала у 1969 році із працею «Ромка». Її літературний дитячий твір «Катитци» («Katitzi») це історія ромської дівчинки, яка ще надихнула її в дитинстві.

Броніслава Вайс «Папуша» (1908-1987). Джерело
Одна із найвідоміших ромських поетес. Про неї відомо, що вона сама навчилася грамоті будучи підлітком. Її вірші досить унікальні і сильні твори мистецтва, в яких наскрізною лінією йдуть відчуття абсолютної чесності, чистоти, автентичності «кочового життя на лоні природи». З 1962 року була членом Спілки польських письменників. Авторка збірки віршів «Пісні Папуши» (1956). Збірник 25 разів видавався в Польщі; там же, в місті Гожув-Великопольський, їй поставлений пам’ятник. Біографія Папуши лягла з основу сюжету вистави «Ромська муза», поставленого театром «Романс». Її ім’ям названа одна з премій ромськомовної літератури.

Попри всю різноманітність написаних творів представниками різних субетнічних ромських груп, можна відзначити схожу систему цінностей і сприйняття світу. Саме такі митці допомагають побачити колосальний вклад ромів в скарбницю світової культури.

Переклад Ірини Миронюк з джерела http://www.imninalu.net/famousGypsies.htm