Вчора, 3-го вересня, в закарпатському Мукачеві відбулася не надто значна, на перший погляд, подія місцевого масштабу. У місті над Латорицею відкрили черговий пам’ятник. Подія наче другорядна і цікава хіба самим мукачівцям. Однак ініціатори проекту вочевидь сподівалися привернути до своєї акції ширше коло уваги, що в результаті їм таки вдалося. Адже в Мукачеві тепер є цілий пам’ятник зверхності, презирству і людському глупству, які втілені в металі.

Починалося все доволі невинно. Народний депутат України Віктор Балога на своїй сторінці в мережі фейсбук поширив світлину із таким підписом: “Автор ідеї − Андрій Балога. Автор роботи − наш народний скульптор Бровді Іван Васильович. Вариш скоро прикрасить щи єнна скульптура. Що повісте − ко йсе?”. На фото − Андрій Балога та Іван Бровді біля скульптури − бородатий дід, з віником у руках та песиком-компаньйоном біля ніг.

Люд в коментарях почав гадати, кого ж зображає пам’ятник. В основному це були нейтральні та найбільш очевидні варіації на тему: “О, двірник! І це крутецько, що ви вшануєте цю професію”. Однак в одному з останніх коментарів з’явилася версія, яка по суті й розкривала надзвичайно “оригінальну” концепцію автора роботи та його мецената – “Циган з псом?”.

Вже у наступному своєму пості Андрій Балога пояснює, звісно, у більш коректній формі, що це… “Молодий скульптор Бровді в ролі “рома“, який вимітає усю нечисть із Вариша та області”. Звісно, ніхто не може заборонити скульптору бачити себе в якійсь “ролі”, на те вони й творчі люди, аби приміряти на себе образи. Однак постає інше питання, чому статую “Молодий скульптор Бровді в ролі “рома” не встановили, наприклад, перед будинком самого скульптура, або, врешті решт, у дворі будинку Андрія Балоги.

Натомість пам’ятник цинічно встановили на перехресті вулиць, де зосереджена найбільша кількість ромського населення. Тобто тепер, як тільки-но ром виходить з дому, то одразу бачить нагадування свого місця у житті. Вочевидь, роми, в уявленні авторів ідеї, можуть лише прибирати вулиці, постійно залишаючись у тіні, бо виконують цю роботу тоді, коли всі “білі люди” насолоджуються сном. А що казати про тих ромів, які працюють вчителями, лікарями, митцями, музикантами, перекладачами, юристами? Ба більше, що сказати про тих, хто прагне ними стати та вирватися з замкнутого кола бідності, соціальної нерівності та дискримінації. Можливо варто було встановити пам’ятник рому, який працює вчителем?

Не забарилася реакція на такий “концепт” скульптури і від самих ромів. Музикант Аладар Пап, який є представником однієї з найвідоміших ромських музичних династій в Україні, так прокоментував цю оказію в мережі фейсбук: “А чому нас − ромів асоціюють лише з двірниками? Ромське ремесло не має нічого спільного з двірництвом. А що? Може і мені підпалити свій диплом та почати підмітати вулиці: ми ж роми, не вміємо нічого іншого, так? Хочу одне сказати: щоб люди, які не компетентні в питаннях історії ромів Закарпаття, висловлювалися в питаннях, в яких вони можуть мені щось нове розповісти. Музиканти − це основна професія ромів Закарпаття. А якщо вам подобається, аби вас принижували і змішували з багном, то це ваша справа. Я не та людина, і не з такої сім’ї, і не так вихований, щоб я промовчував і не міг зрозуміти, що це просто ЯРЛИК, який звикли вішати на ромів”.

Дійсно, якщо представникам мукачівської влади, так сильно хотілося “вшанувати” закарпатських ромів, то чому вони не встановили скульптуру ромського музиканта, який займає важливе місце у закарпатській культурі та традиціях? Або ж рому-ковалю, рому-ювеліру, рому-майстру дерев’яного чи мідного посуду − як бачите, варіантів багато.

Можливо, якби на етапі проектування та задуму, мукачівські фивники дали собі труд порадитися з самими ромами, то результат був би іншим.

Однак ромів ніхто ні про що не питав: “Отримайте. Розпишіться”. Або, як під час відкриття “тонко” натякнув сам автор скульптури: “…щоб ви осо знали нич з неба не падає, то є подарок вам, тому дякуйте Андрію Балозі…вірте йому, бо він є чесним, вірте йому, то хороша людина”, “…бережіть, не ламайте, то вам подарок”. Такі слова навіть без зайвих пояснень свідчать про рівень зневаги до ромського населення (крадуть, не шанують, ламають, та ще й невдячні). Можливо, пану Бровдію, потрібно було завчити це на угорській та продублювати? Адже вибори на носі. Є ризик, що хтось із присутніх ромів не зрозумів, хто саме їх “ощасливив” напередодні, і як та кому, вони мають бути “вдячні”.

Втім, депутат від ромського поселення Іван Михайлович Йонаш зробив це за всіх. Ось цікаво, Івану Михайловичу самому не гидко було вказувати на те, що “цей пам’ятник символізує повагу до ромів, те що вони убирають – працюють!!!”. Ви ж самі себе віднесли до тієї групи, яка “може лише прибирати”. А тепер пану Йонашу можна було б поцікавитися, як відчували себе роми, які працюють на інших роботах? Під час відкриття пам’ятника зазначили, що все, що роблять роми, вони роблять з душею”… Тож, виходить, єдине, що вони можуть робити, так це прибирати вулиці, зате “з душею”.

Але що найгірше, то це те, що влада замилює очі самому ромському населенню цим псевдовизнанням “вагомої роботи “звичайного рома” для суспільства”. Але ж вибори близько. Напевно, вже не так безпечно, підкуповувати голоси населення банальними “гречаними пакунками”. Влада крокує з часом, і знаходить інші, “модернізовані”, методи здобуття прихильності виборців. Але саме цим міська влада показала своє зверхнє, на межі із абсурдом, ставлення до ромського населення.

Колосальну суму, яку витратили на встановлення пам’ятника, що принижує гідність ромського населення, можна було віддати на інші, м’яко кажучи, більш нагальні потреби.

Півтора року місцеві роми мають просто критичну ситуацію з водопостачанням. Якщо точно, то вода в таборі − відсутня. То може, якщо вже так хотіли “відзначити” свою повагу та прихильне ставлення до ромського населення, варто було подбати про якісне, центральне водопостачання для людей. А потім можна встановити самим собі пам’ятник, наприклад, із каналізаційною трубою в руках! Чи облаштування водопостачання − це “козир в рукаві” на якісь чергові вибори?

На жаль, про цю біду не було чутно від осіб біля мікрофону під час відкриття пам’ятника. Ані від тих, кого туди просто не пустили, і тих, що завжди в тіні. Від тих, хто не стояв біля влади, посміхаючись, хто був “пересічним, звичайним” ромом, від тих, хто не підтримав заспіваний ромський гімн. Вже ніхто давно не вірить в обіцянки-цяцянки міської влади про якесь покращення. Нікому не потрібно закривати рота подачками зверху, типу продовольчих товарів чи мішків щебеню. Ромське населення хоче функціонувати як повноправна одиниця у суспільстві, здобуваючи та забезпечуючи умови для свого комфортного життя СВОЄЮ працею, а не надуманими моделями/ролями поведінки, які тепер ще й зафіксовані у пам’ятній скульптурі.

Якщо влада і хоче виступити в ролі “батька”, який диктує, хто і як має поводитись, то створіть умови для функціонування громади. Головне, дайте відчути себе людиною, а не маріонеткою, якою маніпулюють. Може достатньо вже цих “подачок”?! Нехай роми самі відстоюють і заробляють соціальні бонуси. Бо вони вже до цього давно готові. Правильно казав дядько А. Маслоу: “тільки тоді, коли задовольнялись фундаментальні потреби людини, є варіант самореалізації”. Так задовольніть їх, даючи змогу на вільну освіту, медичне забезпечення та працевлаштування. А не кидайте остогидлі і принизливі пакунки раз на 4 роки. Роми − не маса, не сезонний електорат. Вони такі самі люди, які прагнуть місця під сонцем! Достатньо вже принижувати та ізолювати ромське населення! Достатньо ігнорувати проблеми водопостачання, сегрегації у школах, лікарнях, та інших,соціально важливих, установах. Але для цього потрібно хоча б прийняти запропоновану нами Програму сталого розвитку ромської громади та подану заяву про створення Органу самоорганізації ромів (яку міська влада так вдало блокує вже третій місяць), окрім цього “пересічний” ром не може отримати ідентифікуючі документи, через надзвичайно сильний тиск влади, а тут пам’ятники ставлять, і “пишаються” їхньою професією. Їх єдиною професією…

Однак цим жестом влада ще раз показала себе, як “…нечисть яку потрібно вимести із Вароша”. І, можливо, це зроблять ті роми, разом з іншими свідомими закарпатцями, яким все таки не байдуже, хто саме представляє та представлятиме їхні інтереси.

Ірина Миронюк

PS: Центри правової інформації та консультацій, які надають безоплатну правову допомогу ромському населенню працюють при підтримці програми “Рома України”, Міжнародного Фонду «Відродження». Детальніше про діяльність мережі центрів, основи та принципи роботи читайте на сайті www.legalspace.org в розділі “Посилення правових можливостей ромських громад”. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження», інших громадських, релігійних, політичних організацій та приватних осіб.