Між освіченою людиною і неосвіченою така ж різниця, як між живим і мертвим. Ці слова давньогрецький філософ Аристотель написав ще в 322 році до нашої ери, але актуальними вони залишаються і зараз.

Загальна освіта населення завжди було двигуном у розвитку держав. Тільки відсталі авторитарні режими воліли, щоб люди в своїй масі залишалися темними і неписьменними, бо ними легше управляти. Керівники ж, які хотіли вивести свої держави на новий рівень, починали з освіти.

Такий шлях пройшли всі без винятку країни Європи, хтось раніше, хтось пізніше. У колишньому СРСР мета зробити хоча б загальне початкову освіту поставили ще на зорі нової країни. На Закарпатті всерйоз загальною освітою населення зайнялося чехословацький уряд в 30-х роках. Дуже сильно підтягли грамотність сільських жителів товариства «Просвіта».

Все це призвело до того, що, незважаючи на економічні труднощі, в Україні нині найбільший відсоток освічених людей в світі. А питання, давати дитині освіту чи ні, навіть не розглядається. Обов’язковість середньої освіти прописана в Конституції України, крім того жодним усвідомленим батькам навіть в голову не прийде позбавити своє чадо від можливості навчитися читати, писати, рахувати, дізнатися історію рідного народу і ознайомитися з культурними надбаннями предків.

І тільки одна категорія українського населення практично повністю випадає з цього загального процесу – це роми.

Традиційне ромське виховання вже не актуально

Свого часу роми просто не потрапили в загальну систему освіти з юного віку через свій спосіб життя – кочові переміщення з місця на місце аж ніяк не сприяли отриманню шкільної освіти. Не було сенсу віддавати дітей в класи, адже роми розуміли, що через досить короткий час табір зніметься з місця й поїде.

Втім, не можна говорити, що роми взагалі не отримували ніякого освіти. Просто воно було не таким, яким ми його традиційно представляємо. Ромська традиційна освіта більше нагадує стару сільську освіту, коли діти вчаться, спостерігаючи за роботою своїх батьків і з часом набираються досить навичок, щоб у дорослому віці заробляти на життя тим же ремеслом, що і батьки.

Ромскі діти відвідують школу (Свалява)

Іншими словами ромська освіта в таборах завжди було прикладною, спрямована на засвоєння традиційних ромських ремесел. Так, дівчаток вчили дбати про себе і бути хорошими дружинами, бо вміла і охайна дружина в суспільстві дуже цінувалася. Старші ромки вчили молодих дівчат ворожіння на картах і вмінню торгувати по домівках. Дітей навчали проситися в будинок, вміло пропонувати товар, продати його так, щоб покупець залишився задоволений. Хлопчики, в свою чергу, вчилися ковальства та інших традиційних ремесел у своїх батьків. І юнаки, і дівчата вчилися народним пісням і танцям.

Крім того, традиційне ромське виховання вчило дітей поважати старших, дотримуватися традицій свого народу і т.п. Як бачимо, освіту повністю було направлено на отримання навичок, необхідних для виживання. Колись таку «школу» отримували всі прості люди, і це було абсолютною нормою.

Інша справа, що з розвитком цивілізації підходи до дитячої освіти сильно змінилися – з’явилася система дитячих садків і шкіл. Роми загальну освіту ніколи особливо не розуміли. Просто не усвідомлювали, як допоможе дитині вижити знання геометрії або літератури. Тому і ромських навчальних закладів, а також технікумів і училищ, в які вчили б ромів професійних знань, в колишньому СРСР не було практично ніколи. Виняток хіба що 30-ті роки, коли активно відкривалися ромські школи, училища, технікуми, групи при фабриках і заводах.

Разом все це призвело до нинішньої картини. Багато ромів не отримують освіту в традиційному, нашому розумінні, а з переходом на осілий спосіб життя, втратили навички в своїх традиційних ремеслах, тому і ромська освіта, якою вона була раніше в таборах, зараз не діє.

Освітній процес – справа тонка і ретельна. Він починається з самого раннього віку – з дитячих садочків, де дітей вчать першим навичкам і починають їх загальний розвиток. Це дуже важливо, тому що стояти на місці людина, яка зростає, не може. Якщо вона не розвивається, значить, починає регресувати. В результаті до 8 років діти, яких ніяк не розвивали, затримуються в розвитку. Повернути цей процес неможливо. Навчити читати і писати можна і в більш пізньому віці, але повноцінним членом суспільства така людина вже, швидше за все, не стане ніколи.

Простіше дати довідку про розумову відсталість

Як і в багатьох інших питаннях, пов’язаних з ромами, безграмотність в таборах перетворилася в замкнуте коло, який неймовірно важко розірвати. Малограмотні батьки не здатні дати поштовх до розвитку своїх дітей, крім того більшість з них і не бачить великої потреби в освіті, адже їм самим вона не потрібно, то і діти обійдуться. Виростають безграмотні діти, одружуються, народжують дітей, яких вони не вміють виховувати так, щоб ті готувалися здобувати освіту – і коло замкнулося.

Ромка Вільма, яка живе з чотирма дітьми в холодній хаті без фундаменту, скаржиться на важкі умови життя і безгрошів’я, адже заробляє вона, збираючи пляшки і різний мотлох, за який можна виручити кілька копійок. «Інших шляхів заробітку я не знаю, тому що мої батьки мене не навчили, – розповідає Вільма соціальному працівнику Благодійного фонду «Розвиток», – а школу залишила в 9 років і ніяких професійних навичок я не отримала». Таких, як Вільма, в закарпатських ромських таборах абсолютна більшість. 10-11 років – це середній вік, в якому ромські діти залишають навчальні заклади. Як правило, до цього часу вони не встигають навчитися елементарного – читати і писати.

Утворенню ромам заважає, зокрема, і погана репутація цілого народу. До них завжди ставляться з настороженістю, батьки не бажають, щоб їхні діти навчалися разом з ромськими ровесниками, вимагають від керівництва школи, щоб ромів виділяли в окремий клас, окрему школу (якщо є така можливість) або забирають дітей зі школи. Так чи інакше, але клас / школа згодом перетворюється в чисто ромське навчальний заклад і ізоляція триває.

Семінар в ромській школі для дітей (Мукачево)

Крім того, ромські діти приходять в школу менш підготовленими, ніж їхні білі однолітки. Але державні фахівці замість того, щоб приділити таким дітям більше уваги і допомогти їм наздогнати інших дітей в класі, вважають за краще назвати їх розумово відсталими. Проблема, характерна не тільки для нашої країни. На це скаржаться, зокрема, роми Росії. Щоб не «мучитися» з проблемними ромськими дітьми їм роблять довідку розумово відсталих і тим самим умивають руки – мовляв, нічого не можемо зробити, до навчання здібностей немає.

Тому офіційний відсоток розумово відсталих дітей серед ромського населення значно більше в порівнянні з корінним. Але насправді в ромських родинах народжуються абсолютно звичайні діти, просто ними ніхто не займається. Показова історія мукачівського ромв – сироти Стаса, яку колись розповідав наш сайт. У дитбудинку Стаса визнали розумово відсталим і не вчили, мовляв, це безнадійно. До 17 років хлопчик просто існував в дитбудинку, не навчившись елементарного – читати і писати. А потім прийшла на перевірку якась комісія і несподівано прийшла до висновку, що хлопець цілком повноцінний.

Ось тільки було вже пізно. Всього через рік Стаса з дитбудинку виставили в зв’язку з настанням повноліття, виділили кімнату в гуртожитку і випустили в «вільне життя», а фактично – повільно вмирати зовсім непристосованого до суспільства молодої людини. Нарешті, «добрі» державні фахівці придумали вихід із ситуації – Стасу потрібна медична довідка про розумову відсталість і тоді його можна буде відправити до спецінтернату і виділити пенсію по інвалідності.

Власне, фахівці фонду «Розвиток» і дізналися про існування Стаса тільки тому, що їх попросили допомогти в отриманні медичного висновку про розумові здібності хлопця. А виявили, що він нормальний і адекватний хлопець, а небажання рухатися придбав тільки тому, що просто не знав, що ще можна робити крім лежання в ліжку.

Фонд взяв над хлопцем опіку. Його вчать грамоті, допомагають оформити документи. Йому пощастило, але таких Стасів у нас дуже багато. І з’являються вони тільки тому, що з ними не хочуть працювати. Повноцінних здорових молодих людей, які могли б будувати своє життя і принести хоча б мінімальну користь державі, прирікають на існування напів-овоча в спеціалізованих установах, довічно «вішаючи» його на шию платникам податків. Хіба це не злочин проти власної країни?

Спецшколи тільки посилюють ізоляцію

Ми не звинувачуємо українців у ворожому ставленні до ромів. Стереотипи стосовно ромського населення з’явилися, на жаль, не на рівному місці. А неприйняття ромського товариства корінним місцевим населенням характерно для всіх без винятку країн Європи, в яких компактно проживають роми. Навіть в Іспанії, яка вважається лідером в питаннях соціальної інтеграції ромів, вони скаржаться на неприязне ставлення до себе і неможливість знайти роботу, крім примітивної і найважчою.

А в Болгарії, де роми складають майже третину населення країни, корінний народ ставиться до них відкрито вороже не бажаючи змішуватися з ромами, жити або вчитися поруч з ними. Квартали чітко розділені на одних і інших (як, втім і в Україні), а варто ромським дітям піти в школу, як вона різко перетворюється в чисто ромську, бо болгари забирають звідти своїх дітей.

«У Болгарії роми інтегровані в суспільство гірше, ніж тварини», – пояснює представник ромської громади Болгарії каналу «Євроньюс». – «І я поясню, чому. Тому що гроші європейських фондів не доходять до головної цільової аудиторії – ромських дітей. Для успішної інтеграції потрібні гроші, освіту і робота».

Ромське питання приблизно однаковий у всій Європі і, очевидно, потребує єдиної стратегії вирішення. На цьому шляху європейські інститути вже набили чимало гуль. Тому в Україні ми маємо можливість вивчити як негативний досвід європейців (щоб не повторювати їх помилки), так і позитивний.

Зокрема дуже цікавий досвід у наших сусідів – словаків. В Кошице знаходиться одна з найбільших ромських громад Словаччини. В цілому їх побут мало чим відрізняється від життя закарпатських одноплемінників. Тобто вони живуть в злиднях, поганих житлових умовах і абсолютно не піклуються про розвиток своїх чад. На відміну від України словацьке законодавство наполягає, щоб отримувати соціальну допомогу на дітей, потрібно записати їх в школу. Тому, на відміну від наших ромів в Словаччині все роми шкільного віку ходять в школи.

Втім, фахівці Благодійного фонду, які працювали в таборі, прийшли до висновку, що справжня причина пропуску навчання в тому, що ромські діти приходять до школи абсолютно неготовими до навчання, відчувають себе в класах незручно і намагаються якомога швидше покинути некомфортний заклад і більше в нього не повертатися. Вони не ходять до дошкільних навчальних закладів і не отримують необхідну базу в домашніх умовах. Не мають навіть елементарних навичок гігієни і дисципліни.

Тому, щоб підготувати дітей до школи, в таборах відкривають центри дошкільної підготовки. Уроки тут ведуть як словацькі, так і ромські вчителя. Важливе нововведення, якого не отримати в звичайних словацьких школах: дітям розповідають історію ромського народу. Фахівці вважають, що нове покоління ромів має знати свою історію, щоб триматися свого народу. Зараз роми, які зуміли отримати пристойну освіту і професію, залишають своїх одноплемінників і вважають за краще не згадувати про свою національність зайвий раз.

Тому ромська еліта, яка могла б потягнути за собою інших ромів, до сих пір залишається слабкою і майже недієздатною. Прищеплення любові до свого народу має змінити таку тенденцію.

Словаки, як і українці, не надто позитивно ставляться до того, щоб ромські діти вчилися разом зі словацькими. Це підсилює ізоляцію нацменшини і заважає маленьким ромам вчитися і брати приклад з білих школярів, які є більш сильними в навчанні.

Проблему взялися вирішити в словацькому містечку Кремніца. Тут діє приватна школа, в якій навчаються і ромські, і словацькі діти. Вона спеціалізується на підготовці талановитої молоді з соціально нестабільних сімей. Для школярів-ромів це абсолютно новий досвід, адже, як правило, вони вчаться в спеціалізованих ромських школах. Тому спочатку вони йдуть до навчального закладу з побоюванням, боячись насмішок однокласників, але з часом звикають і починають дружити.

Поки рано говорити, наскільки такий досвід стане успішним, але на даний момент колектив школи вважає, що здатний дати школярам значно більше, ніж вони отримують в спец. закладах. «Ми прагнемо, щоб діти ромів вчилися в звичайних освітніх установах. Зазвичай їх направляють в спеціалізовані школи, де вони за 9 років отримують тільки освіту еквівалентну 4 років навчання в звичайній школі. Це ж невигідно економічно», – каже директор школи в Кремніці.

Щодо нашого досвіду можемо сказати, що ромська школа в Мукачево – дуже хороша і прогресивна. Діти вивчають в школі дві іноземні мови, англійська та французька, є в школі і комп’ютерний клас, де діти з дитинства вчаться користуватися комп’ютерами та інтернетом. Але це сегрегована ромська школа! Діти вчаться на угорській мові і державна українська мова для них як третя іноземна. Тому навіть така технічно обладнана школа не дає можливості ромським дітям інтегруватися в українське суспільство. Повинно бути все навпаки: щоденна освіта державною мовою, а угорська, англійська і французька як іноземні. Хорошим прикладом в цьому сенсі є початкова ромська школа в місті Свалява, де діти вчаться українською мовою. З четвертого класу діти переходять в українську школу і продовжують повноцінне навчання там, тому і відсоток дітей, які закінчили 9 класів, і мають вже можливість отримати професійну освіти на багато вище, ніж в Мукачево.

У нашій школі багато талановитих ромських дітлахів, чий талант заривається вже після 10 років, тому що більшість дітей в цьому віці вже кидають школу, і батьки не мають не чого проти.

Освіта – це обов’язок

Право і навіть обов’язок на освіту гарантуються численними законами, постановами, деклараціями та іншими офіційними документами як українськими, так і міжнародними. Крім того, прописані обов’язки батьків перед дітьми. Перегляд цих документів свідчить, що в ромських громадах більшість з них не виконується взагалі.

Зокрема згідно Сімейного кодексу батькам заборонено експлуатувати дітей (не можна змушувати жебракувати – Авт.). Вони повинні дбати про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Окремо в кодексі зазначено, що неповнолітні батьки мають такі ж обов’язки щодо своїх дітей як і дорослі. У випадку з ромами це уточнення особливо актуально.

Декларація прав дитини наголошує: дитина має право на здобуття освіти, яка має бути обов’язковою і безкоштовною, по крайній мірі, на початковій стадії. Освіта повинна сприяти її загальному культурному розвиткові, завдяки якій, на основі рівності можливостей, дитина могла би розвивати свої здібності і особисте мислення, і стати корисним членом суспільства. У декларації наголошується, що основна відповідальність за це лежить на батьках дитини.

В іншому пункті декларації йдеться, що дитина повинна бути захищена від усіх форм зневажливого ставлення, жорстокості і експлуатації. Зокрема, не можна доручати дитині роботу, яка може бути шкідливою для її здоров’я чи освіти або заважала б його фізичному, психічному чи моральному розвитку.

Закон України про освіту говорить: держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою і може набуватися в різних типах навчальних закладів. А в обов’язки учнів входить систематичне і глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищення загального культурного рівня.

Відповідно до закону про освіту, батьки або опікуни повинні сприяти отриманню дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо його змісту, рівня і обсягу.

Зрештою, обов’язок здобути освіту записана в основний закон України – Конституцію. У статті 53 говориться: повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Відповідальні батьки – відповідальні діти

Повторимося, більшість цих правил, а скоріше обов’язків роми в своїй масі не дотримуються. Однак винні вони в цьому лише частково. Причин того, що вони ігнорують отримання освіти, маса. Ми вже їх згадували і в цій статті, і в попередніх матеріалах. На даний момент зрозуміло одне: ромам не просто боротися з малограмотністю без сторонньої допомоги. Без руки допомоги з боку українців і міжнародних фондів наступні покоління ромів залишаться жити в маргінальному середовищі на узбіччі цивілізації. І добре від цього не буде ні їм самим, ні українцям.

Користуючись досвідом Євросоюзу, Україна може почати тривалий і повільний, але від цього не менш необхідний, процес охоплення освітою ромських дітей. Для цього потрібно створювати експериментальні дошкільні центри на територіях таборів і на законодавчому рівні ввести програми адаптації дітей. Ці два кроки вже дозволять серйозно просунутися в досягненні мети.

Крім того, Благодійний фонд «Розвиток» пропонує введення пілотної спеціальної, адаптованої програми «Відповідальні батьки», над розробкою якої в даний час працює. Програма повинна доносити до молодих батьків важливість початку отримання освіти дітьми вже з 4-5 років, щоб вони не деградували і не зупинялися в розвитку.

Паралельний розвиток рівня освіти ромів, поліпшення їх матеріального становища, пошук робочих місць для ромів – це та стратегія, яку зараз втілює в життя Євросоюз, вважаючи її найбільш перспективною. Дотримуватися її слід і в Україні і на Закарпатті зокрема.

Безумовно, це дуже тривалий процес. Має зрости ціле покоління ромів, які виховувалися по-сучасному, здобували освіту в нашому розумінні цього слова і відійшли від традиційного ромського побуту. Однак, проблема, яка тільки збільшувалася і ускладнювалася десятками, якщо не сотнями років, просто так, за короткий час зважитися не може.

Тільки ретельна і довгострокова робота, спрямована на обов’язкове отримання ромськими дітьми повної середньої освіти здатна зламати вікової побут ромів. Інших демократичних методів поки не придумав ніхто.

Автор: Олег Григор’єв