Джерело

З самого народження, роми підпорядковуються законам і звичаям, які формувалися протягом століть. У той час як суворість багатьох традиційних законів зменшилася з часом, їх сліди досі залишаються в житті певних ромських громад. Ці закони відрізняються за ступенем суворості від громади до громади і від країни до країни. Життя ромів було сповнене поневірянь, постійного впливу на елементи їх культури, які щоразу переміщувалися з місця на місце. З цих причин, наявність та суворість законів й традицій були необхідною умовою для виживання та збереження власної ідентичності. Це стосується й ритуалу народження дитини.

Народження дитини в сім’ї є особливою подією. Новонароджена дитина забезпечує продовження сімейної лінії і додає сім’ї більшої пошани. Незважаючи на великі сім’ї поширені серед ромів, не всі із їх числа мають великі сім’ї. Оголошення про очікування народження нового життя вимагає, щоб певні звичаї мають дотримуватися для того, щоб маля увійшло до життя в цей світ здоровим та щасливим.

Суворі правила вступають в силу під час вагітності до фактичного народження ромської дитини. Більшість з цих правил засновані на вірі в те, що жінка «marimé», або нечиста під час вагітності і протягом періоду часу після народження дитини, допоки не відбудеться хрещення дитини. Коли жінка впевнена, що вона вагітна, вона говорить про це своєму чоловікові та іншим жінкам громади. Вагітність сигналізує про зміну її статусу всередині громади. Вагітність означає, що жінка «нечиста» і має бути ізольована якомога далеко від спільноти. Про неї можуть піклуватися лише інші жінки із її громади. Хоча вона продовжує жити у себе вдома, зустрічі з її чоловіком відбуваються рідко та вони є короткими в часовому вимірі. Дуже часто, він перебирає на себе всі домашні турботи; в деяких випадках інші ромки із громади, можуть їх виконувати.

Традиційно, народження не може відбутися в будинку, де проживає сім’я, будь то намет, вагончик або будинок, тому що він би тоді став «нечистим». Через це, все більше число ромок вважали за краще покинути свої помешкання і народжувати в лікарні. Це не тому, що вони отримають кращу турботу та догляд, а тому, що таким чином вони не будуть забруднювати свої власні будинки. Якщо народження дитини, зрештою, відбувається поза лікарнею, тільки заздалегідь спеціально визначенні акушерки, або, можливо, інші жінки, які вже є матерями, можуть допомогти з народження.

Є певна кількість обрядів, які можуть передувати народженню дитини. Один обряд серед деяких ромських груп передбачає розв’язання всіх вузлів на одязі майбутньої мами, для того щоб пуповина не була перекручена. В інших групах є вірування, за яким волосся майбутньої матері буде слабким, якщо воно було перев’язане стрічкою.
Новоспеченій мамі дозволяється чіпати тільки необхідні для її життя об’єкти під час, так званого, карантину.

Об’єкти, яких вона торкається, такі як столові прибори чи одяг, стають автоматично нечистими, і повинні пізніше бути знищеними. Хоча все це, як правило закінчується хрещенням дитини, деякі ромські групи є надзвичайно обережними. Для них, це два-три місяці до того часу, як нова мама буде мати можливість наблизитися до свого чоловіка або виконувати домашні обов’язки без використання рукавичок.

Інші символічні ритуали включають в себе формальне визнання дитини з боку його батька. У деяких ромських групах, сповита дитина в пелюшку, на якій розміщені декілька крапель батьківської крові. В інших випадках дитина покрита предметом одягу, який належить батькові. В інших групах мати повинна покласти дитину на землю. Батько піднімає немовля і огортає червону нитку навколо його шиї, тим самим зазначаючи, що це його дитина.

Джерело

У деяких групах, матір не може побачити будь-яка людина, крім її чоловіка до хрещення дитини. Чоловік також стикається з обмеженнями. Йому заборонено виходити з дому в проміжок часу між заходом і сходом сонця, для того, щоб він тримався подалі від злих духів, які називаються «tsinivari», які можуть напасти на дитину впродовж ночі. Ці злі духи можуть напасти й на матір. Тільки інші жінки, і ніколи не її чоловік або інші чоловіки, можуть захистити її від духів.

Хрещення відбувається в будь-який час від декількох тижнів до декількох місяців після народження: найчастіше від двох до трьох тижнів. Протягом цього перехідного періоду, мати і дитина ізольовані від суспільства. До хрещення, ім’я дитини не може бути оголошено; вона не може бути сфотографована. Цей період закінчується хрещенням, коли «нечистоти» вимиваються зануренням у воду. Найчастіше, дитину омивають протічною водою; цей акт передує безпосередньому хрещенню. Після омивання, дитину можуть намастити маслом, щоб зміцнити її тіло та душу. У деяких випадках, використовуються амулети та талісмани для захисту дитини від злих духів.

Після очищення за допомогою води, дитина офіційно стає людиною, і може бути названа ім’ям. Це ім’я, проте, є лише одним з трьох, що дитина буде нести через його або її життя. Перше ім’я назавжди залишиться таємницею. Традиція свідчить, що це ім’я шепотіла матір, і тільки вона та, хто знає його в момент народження, і воно є тим, що ніколи не використовується. Мета цього таємного імені в тому, щоб заплутати надприродних духів, захищаючи реальну особистість дитини від них. Друге ім’я це ромське ім’я, яке використовується серед самих ромів. Вона присуджується в неофіційному порядку і використовується тільки серед ромів. Третє ім’я дається на друге хрещення, яке відбувається відповідно до панівної релігії країни, в якій народилася дитина. Це не має великого значення для ромів і це тільки практична необхідність. Це ім’я будуть використовувати для спілкування з неромами.

Ромських батьків могли б назвати надзвичайно «вільними» у виховані своїх дітей, якщо порівнювати з стандартами неромів. Але не можна сказати, що ромські батьки не відчувають труднощів із вихованням дітей. Ромська дитина грає по своєму бажанню, імпровізує свої розваги. Але дитина поважає і дорожить своїми батьками. Відповідальність за дитину відчувають і матір і батько. Дитина перебирає звички батьків, а в подальшому завжди допомагає їм.

Так само він або вона вивчає традиції свого народу, приймаючи участь у його трансформації та подальшому розвитку.

Переклад Ірини Миронюк з джерела http://www.reocities.com/Paris/5121/birth.htm