Дистанційне навчання включає в себе освітні послуги в комплексі, які за допомогою спеціалізованого інформаційно-освітнього середовища, надаються студенту, віддаленого від навчального закладу. Базується дана практика освітнього процесу на обміні інформацією за допомогою сучасних телекомунікаційних технологій.

Як метод, цей освітній феномен з’явився досить давно – ще в 1840 році, коли англієць Ісаак Питман випробував на своїх студентах навчання стенографії за допомогою поштових відправлень. Визначальним фактором для розвитку дистанційної освіти в світовому масштабі стало створення Відкритого університету Великобританії в 1969 році. Ця подія, до того ж, наочно показала впровадження засобів масової інформації в навчальний процес.

Практично всі провідні університети світу підхопили цю плідну ідею. І вже на сьогоднішній день програми дистанційної освіти стали доступними для учнів, причому як за спеціальностями в комплексі, так і по окремим необхідним курсам. В Україні впровадження такої форми навчання почалося в 1996 році на базі Міжрегіональної академії управління персоналом. Актуальність розвитку такої форми навчання очевидна, оскільки існує незаперечна потреба в перепідготовці і підготовці членів суспільства, які могли б повноцінно жити і ефективно працювати в умовах ринкової економіки. Більш того, система освіти є безпосереднім відображенням суспільних процесів, а на даний момент весь світ демонструє перехід від індустріального суспільства до інформаційного. Саме тому була вироблена нова концепція більш широкого доступу до знань, поширення цих знань і, природно, їх контролю.

Завдання, які вирішує дистанційна форма навчання, вельми різноманітні і неоднозначні. Це і доступність освіти, і підвищення його якості, а також можливість безперервної освіти протягом всього життя, і зокрема – виробничої діяльності. Якщо говорити про більш глобальні завдання, то за рахунок підвищення рівня освіченості людей очевидні перспективи підвищення економічного потенціалу країни в цілому, а також інтеграції національної системи освіти в світову систему. Природною мотивацією даного процесу стає і те, що член суспільства, який має можливість навчатися незалежно від території проживання, доступності навчального закладу і віку, буде більш повноцінно проявляти себе в громадській, професійної та побутової життєвих сферах.

Метою створення подібного інформаційного простору можна назвати максимальне охоплення освітніх потреб громадян шляхом надання можливості освоїти широкий діапазон спеціальностей, підвищити свою кваліфікацію незалежно від місцезнаходження навчального закладу та самого учня. Здійснюється цей процес за допомогою впровадження таких технологій, як кейс -, інтернет – і телекомунікаційних технологій або їх поєднання. Якщо говорити про Україну, то переважаючою єдиної інформаційно-освітнім середовищем, в якій реалізується дистанційна освіта, є Інтернет.

Уподобання віддається інформаційним і педагогічним технологіям, які в повній мірі допомагають розкрити індивідуальність, творчий потенціал особистості. Сюди можна віднести різні контролюючі програми, різного роду тренінги, практикуми, навчальний моделювання, предметно-орієнтовані середовища, групові семінари (тьюторіали), ділові ігри, психологічне тестування, розбір ситуацій (кейс-стаді) тощо. Суть дистанційної освіти – це самоосвіта, яка відбувається за певними алгоритмами. Це організована самоосвіта, яка проводиться в рамках конкретного навчального закладу. Цей навчальний ресурс в подальшому і підтверджує придбану кваліфікацію відповідним документом про освіту, а також несе відповідальність за якість і рівень переданих знань.

Дистанційну освіту не дарма називають освітою майбутнього. Немає іншого доступного способу змінити тезу «освіта на все життя» на тезу «освіта через життя», крім того, яка дасть можливість будь-якій людині спланувати потрібний освітній вектор, який в повній мірі відповідав би його здібностям і потребам в навчанні, незалежно від його місцезнаходження і повноцінності фізичного здоров’я. Саме дистанційні форми навчання допоможуть зробити більш доступними знання та новітні технології як в масштабах однієї держави, так і в поле єдиної світової освітньої системи.

Автор: Наталка Козир, спеціально для фонду «Розвиток»

Картинка взята із мережі Інтернет