Ансамбль В. Дальского

Уже в 30-ті роки більшість ромських хорів трансформувалися в ансамблі. Це давало можливість ставати більш мобільними, що у висновку, означало вищі заробітки.

Під час Великої Вітчизняної війни велика частина хорів розпалася – багато артистів пішли на фронт, а решта були сформовані в численні концертно-фронтові бригади, які регулярно виїжджали на передову і розважали радянські війська та військових у госпіталях. Концертні програми більшості колективів включали ромські народні пісні, пісні патріотичного характеру, в тому числі написані ромським композиторами, танці, рідше – романси. Фронтові бригади були численні, але нечисленні за своїм складом, що забезпечувало їм більшу мобільність.

На фронтах виступали майже всі відомі ромські виконавці того часу: Л. Чорна, М. Скворцова, М. Черкасова, Р. Перлова, Е. Сорокіна, С. Сорокін, артисти театру «Ромен». А також зовсім ще молоді, артисти- початківці: танцівниці – сестри Зіна і Валя Іллінські, Микола Жемчужний (в той час ще Калугін), Білаш Вишневський і багато-багато інших.

Ансамбль А. Копиленко, 1936 рік

Після закінчення війни майже всі ромські колективи стали працювати як ансамблі. Спочатку, склад ансамблів за кількістю нагадував хори, але концертна програма, як правило, мала більш театралізований характер, збудований сценарно і з незмінним в той час патріотичним ухилом.

Ансамбль С. Османова

Як і хори, ромські ансамблі мали свого керівника, як правило, який був досвідченим і музично обдарованим артистом, частіше гітаристом. Багато керівників колективів і співали, і танцювали, і були прекрасними музикантами.

Колектив А. Дулькевича

До нас дійшли славні імена колективів: Мустова, Н.Панкова, Е. Орлової, О. Копиленка, В. Дальського, А. Дулькевіча, С. Османова, Б. Вишневського. Це були великі колективи, склад яких іноді доходив до 20 осіб і більше. Спочатку ансамблі іменувалися на прізвище керівника, трохи пізніше з’явилися назви – наприклад, «Ромські наспіви» та ін. Це сталося тому, що більшість керівників були літніми, а склад часто оновлювався, щоб не міняти кожен раз назва колективу при зміні керівника, все більша частина ансамблів стали придумувати собі сценічні назви. Однак іменне керівництво зберігалося аж до початку 80-х років 20 століття.

Ансамбль Мусатова

В після воєнний час ромська вітчизняна естрада поповнилася новими етнографічними напрямками – в неї влилися ромські виконавці кримськотатарських і угорських ромських етногруп, які принесли з собою нові кольори. Так, кримчаки славилися (і до сих пір) як прекрасні танцюристи; угорські роми мають своєрідну і музичну і танцювальну культуру. Нові напрямки виконавської творчості істотно збагатили ромську естраду і відкрили для справжніх шанувальників ромського мистецтва його нові напрямки.

У 50-60-х роках минулого століття на естрадних підмостках особливо блищали колективи С. Османова та Б. Вишневського. Обидва керівники – самі прекрасні музиканти і танцюристи. Белаш Вишневський запам’ятався любителям ромського мистецтва своєю колоритною зовнішністю за фільмами: «Живий труп», «Табір іде в небо», «Мій ласкавий і ніжний звір». Але найбільше він запам’ятався істинним шанувальникам ромської творчості як засновник ансамблю угорських ромів. Саме в його колективі дбайливо зберігалися і передавалися нині майже забуті зразки угорсько-ромського фольклору. З його рядів вийшли такі прекрасні артисти як: Лаци Дашкенті, Янош Шаркозі, Дуфуня і Валентина Вишневська, танцівниця Гангу Баталова і багато інших.

Белаш Вишневський та його колектив

Треба зауважити, що саме угорські роми поклали на нашій естраді початок професійного музичного виконавства. Представники саме цих етнічних груп: Келдерарі, Ловарі, – одними з перших стали освоювати вищу музичну освіту, впроваджуючи її в свою національну культуру.

Були і раніше професійні ромські музиканти (Михайло Ерденко – знаменитий скрипаль), але вони грали в основному музику класичну. Саме угорські роми винесли народну музику на широку естраду, сміливо включаючи в неї різноманітні обробки і сучасні аранжування. Серед прославлених імен: П.С. Деметер, В.П. Деметер, Іграф Йошка, Георгій Квик, Борис Мелімеров, Петро Григорович Деметр і інші.

Ляля Чорна і ромський хор «Ромен» Джерело

Музичне мистецтво й до тепер рахується одним із найосновніших ромських ремесел. Традиції ромської музики підтримують і популяризують не лише співробітники Київського музично-драматичного Циганського театру «Романс» але й ромські ансамблі, як наприклад, «Лаутарі», «Унг Ромен» та багато інших. Послухати ромську музику можна на Ромському Радіо «Chiriklo».

Переклад Ірини Миронюк з джерела http://my.mail.ru/community/gipsyromanses/0296D8B57DC598E1.html