Джерело

«Оцінка загальної чисельності населення етнічних ромів в межах Сполучених Штатів коливається від 100 000 до одного мільйона людей» – Еван Хеймліх (Evan Heimlich), американський науковець.

Історія та міграційні хвилі

Дві групи ромських американців, про які вчені знають найбільше, є Ром (Rom) і Романічал (Romnichals – є ромська субетнічна група, яка проживала в Сполученому Королівстві та інших частинах англомовного світу). Багато Ромів прийшли до Нового Світу з Росії або Східної чи Центральної Європи; Романічали з Великобританії. Хоча ці дві групи мають багато спільного, вони також діляться відповідно культурних відмінностей так само як відрізняються між собою Великобританія і Східна Європа. Романічали прийшли до Сполучених Штатів раніше, ніж Роми. Роми прибули до Сполучених Штатів в кінці дев’ятнадцятого століття. Поки не ясно, скільки насправді ромів знаходяться в Сполучених Штатах, тому що деякі роми прибували без документів; інші ж ідентифікували себе відповідно країни походження, а не як роми.

Роми прибували до Сполучених Штатів з тих же причин, як і у інших іммігрантів. Проте, їх міграцію прискорювали політики тих європейських держав, які характеризувалися ворожістю та дискримінацією. Ромські депортації з Англії, Франції, Португалії та Іспанії започаткували генезис ромського життя в Новому Світі. Англія депортувала деяких ромів в Барбадос, і в Австралію. А до кінця сімнадцятого століття, кожна європейська країна з Нового Світу слідувала практиці депортації ромів в Америку.

Роми з Великобританії. Ліверпуль, 1909 р. Джерело

Постійні підозри та напади зі сторони християнської церкви Європи на ромів, а особливо на ворожок, також стали однією із причин міграції ромів. Важко було депортувати народ без країни та з погляду на те, що жодна країна не вітає їх, так як індійська теорія походження не була відома на той час. Ближче до кінця дев’ятнадцятого століття, емігранти зі Східної Європи поселилися по всій Європі. В рамках цього масового руху відбулися великі хвилі міграції ромів в Сполучених Штатах, в пошуку своєї ніші.

В наслідок колапсу комуністичних режимів в Східній Європі, роми отримали можливість мігрувати більш вільно. Тому, на цей період припадають нові хвилі міграції до США. Звісно поряд з цими субетнічними групами ромів, прибували роми з Німеччини, Румунії, Угорщини та інших.

Житло та схеми розселень

Традиційний стереотип рома є кочовий мандрівник, і деякі сучасні ромські американці і не лише роми, продовжують кочувати за допомогою вагончиків. Але роми не блукали; їх подорожі були цілеспрямованими. Історично склалося так, що деякі сім’ї кочували за допомогою стабільних схем, і часто поверталися в одні і ті ж місця; інші ж пересувалися більш хаотично, не дотримуючись ніякого напрямку маршруту. Курсором поїздок були знання про кращі міста, чи жваве життя в сільській місцевості, де на ринках роми могли запропонувати свої послуги. Кочова група могла стояти табором протягом декількох тижнів, а то й місяців, при умові знаходження в продуктивних міських районах, повертаючись до цих міст рік за роком.

Ромська родина, 1941 рік. Джерело

Ромське населення взяло участь в так званій американській міграції з сільської місцевості в міста. Однак пізніше був підтриманий тезис, що ромів в Америці можна рівномірно розподілити на сільське на міське населення. В цілому, урбанізація почалася ще в кінці вісімнадцятого століття, коли різні ромські групи зупинялися караванами на зимові місяці на околицях міст, і посилився цей процес, коли велика кількість ромів стікалася в міста протягом 1920-х і 1930-х років, щоб скористатися різними програмами допомоги, і залишалися там через збільшення можливостей для ведення дрібного та середнього бізнесу в межах міста.

Роми в пошуку вигідних економічних пропозицій, прибували до найбільш густонаселених міст, таких як Лос-Анджелес, Сан-Франциско, Нью-Йорк, Чикаго, Бостон, Атланта, Даллас, Х’юстон, Сіетл, Портленд.

Американське ставлення до ромів: історія

Ромські американці в основному вважають Східну Європу домівкою свого народу. У 1933 році на першій Міжнародній конференції з питань ромів, яка була проведена в Бухаресті (Румунія) роми просили шматок землі в Бухаресті, де роми, в разі проблем, могли б оселитися. Пізніше, в 1937 році, Янус Квієк (Janusz Kwiek), ромський король Польщі попросив Муссоліні надати ромам смугу землі в Абіссінії (нині Ефіопія), щоб вони могли уникнути переслідування в суспільствах, де вони проживають.

Багато американців мають романтизують образ ромів, як екзотичних іноземців. Деякі американці пояснюють це апелюючи до ромських традицій, особливо традицій танцю і музикування, і кочового життя. Часто, американці підтримують прийняти забобони та транслюють стереотипи по відношенню до ромів і ставляться до них, відповідно, погано. Ці стереотипи схожі у всіх: між ромським ворожінням та чорною магією ставлять знак дорівнює; ромських торговців звинувачують у крадіжках. Закони які приймалися для запобігання та покарання злочинства, нажаль, виділило і окремо ромів. До 1930 року, Вірджинія юридично забороняла ромам ворожити. І в Нью-Джерсі в середині 1980-х років, існували спеціальні правила і вимоги щодо ліцензування ромів, які ворожили. Ромські сім’ї маркували як «кубла злодіїв», так що звинувачення, висунуті проти одного члена родини, автоматично переносили всю тінь й на інших ромів.

Роми на території Штатів. Джерело

Роми Америки стурбовані погіршенням ситуації щодо ромів у Східній Європі, яка супроводжується утисками та дискримінацією. Ці побоювання зрозумілі з точки зору історичної ретроспективи. Тому роми рішуче виступають за суспільне визнання жертв Геноциду в ХХ столітті. Вони також намагаються привернути увагу до сучасного стану життя ромів.

Акультурація та асиміляція

Роми неодноразово демонстрували здатність адаптуватися, при цьому не відмовляючись від своїх традицій. Консервативні роми Америки продовжують протистояти набігам акультурації, асиміляції і поглинання в населення Сполучених Штатів. Навіть групи, які в більшій мірі не розмовляють на мові Романі, підтримують сильне почуття етнічної ідентичності та винятковості.

Роми підтримують потужну групову ідентичність. Їх подорожі віддаляють їх від інших культур, так само, як це робить їх загальна відмова від інтернаціональних кордонів. Іншою великою відмінністю від американців, є ставлення до формальних, громадських шкіл. До недавнього часу багато ромів посилали своїх дітей в школу тільки до десяти років, щоб тримати їх від впливу чужорідних практик і навчань.

Ромська родина. Фото Августа Шермана (Augustus Sherman). Близько 1906-1914 років. Джерело

Стереотипне ставлення до ромів посилили їх ізоляцію. Напружені відносини між ромами та не-ромами дають ромам змогу витворити «гнучку ідентичність». Роми, в цьому випадку мають як-то два різних життя: одне, яке зосереджене на побудові відносин з не-ромами у діловій сфері, та друге – життя поміж ромами. Однак, багато ромів, уникають загалом визнання своєї ідентичності, щоб влаштуватися на роботу, чи здобути іншого роду соціальні привілеї.

Процес поширення забобон та стереотипів став взаємним між ромами і не-ромами в Америці. Для багатьох американців, роми – це зловісні іноземці. Для ромів, інші здаються холодними, егоїстичними, жорстокими, а також спаплюженими чи брудними. Однак, оскільки роми економічно залежать від не-ромів, вступаючи в економічно-торгівельні відносини, вони не можуть дозволити собі повну фізичну ізоляцію. Замість цього є соціальні методи ізоляції, які допомагають зберегти свою культурну окремішність від людей, які поруч з ними живуть, і з якими вони ведуть бізнес. В основному, ці методи включають в себе табу. Система ромського суду стежить за дотриманням табу, щоб обмежити соціальні взаємодії з не-ромами, де це можливо. Ромські американці можуть видозмінювати табу, наприклад пообідавши в ресторані з не-ромами при діловій зустрічі. А потім апелювати при потребі до табу, вказавши, що саме через такий обід, ром захворів чи потерпів невдачу у справах бізнесу.

Стереотипне ставлення до ромів базувалося на їх способі життя, який, в першу чергу, був закритим та незрозумілим для американців. Однак зображення ромів, наприклад, як злочинців не знаходить підтримки з боку статистичного аналізу судових записів, так як кількість засуджених ромських американців, як видається, нижче від рівня інших американців. Більше того, для ЗМІ набагато цікавіше написати про чергове вбивство, саме ромом, чим просто американцем.

Ромка на острові Елліс. Фото Августа Шермана (Augustus Sherman). Близько 1910 року. Джерело

Стереотипи щодо ромів, як злочинців виникли, коли роми вперше увійшли до Європи. Царювала абсолютна плутанина над спробами визначити, хто такі роми. Європейські християни вважали, що темношкірі люди були злі. Є припущення, що оскільки колір шкіри ромів був смаглявим, вони були дивно одягнені, і говорили на не зрозумілій мові, для того, щоб обдурити інших, навіяли ще більшої правдоподібності острахам ромів про те, що вони були шпигунами турків і ворогами християнського світу.

Сьогодні, є багато ромських активістів та науковців с Штатах, які стають на шлях правди, щодо ромського народу. Багато ромських американців в даний час активно намагаються розвінчати репресивні стереотипи щодо ромів, а також сприяти встановленню нового іміджу. Американський фільм, «Король ромів», який знятий на основі книги Пітера Маасу, яка була «найбільш продаваною», фокусується на злиденності життя ромів із погляду хлопчика ромського походження, який паплюжить ромів. Роми протестували неточним і різким образам ромів, які представлені в цьому фільмі. На іншому кінці спектру плівки «Щасливої дороги» («Latcho Drom») – напівдокументальна, лірико-філософська стрічка французького режисера Тоні Гатліфа, присвячена поширенню ромів по світу, різнобарвності ромського народу.

Так і досі є: думки щодо ромів розходяться по двом протилежним полюсам – від негативу до позитиву. На щастя, негатив спирається виключно на архаїчному, стереотипному баченні ромів, а не на реальних фактах. Тому важливо, щоб відношення до ромів будувалося на реальних фактах, які, у висновку, зруйнують стереотипно-дискримінаційну систему у нашому світогляді.

Переклад Ірини Миронюк з джерела http://www.everyculture.com/multi/Du-Ha/Gypsy-Americans.html