Питання про впровадження, точніше сказати про повернення до роздільного навчання знову стає відкритим. Але це вже називається створенням «ґендерних» шкіл. Такі школи, були створені як експеримент, і, судячи зі слів засновників «добре функціонують». Так ось. Президент британської Асоціації жіночих шкіл, що об’єднує 200 незалежних приватних шкіл, Синтія Холл, посилаючись на дослідження 5000 школярок, повідомила, що дівчатка, учениці в жіночих школах, значно більше схильні вивчати математику, фізику та хімію, а також іноземні мови і мають по цим предметам більш високі оцінки, ніж учениці державних змішаних шкіл. С.Холл пояснила це тим, що в змішаних школах дівчинки уникають вибирати математику і точних наук, тому що бояться конкуренції і глузувань з боку хлопчиків. У дівчачій школі без хлопчиків вони відчувають себе вільніше і тому краще встигають не тільки по «жіночим», а й по «чоловічим» предметам.

Ось ще одне яскраве підтвердження стереотипізації всіх верств нашого життя. Як в минулій публікації було виділено, все в школі поділено на два, навіть є предмети чоловічі та жіночі. Це правда, що показники дівчаток по традиційно чоловічих предметів (фізика, математика і т.д.) в роздільних класах вище, ніж в змішаних. Але це не проблема ґендеру або ще чогось. Це проблема того традиційного виховання яке існує зараз. Діти бояться конкурувати, виглядати білою вороною, бо у них переважає страх поразки. Але конкуренція повинна мотивувати рости далі, вдосконалюватися, не ховатися в кути і займатися тим, чим належить, а займатися тим, що подобається. Активність дітей повинна підвищуватися не за рахунок відсутності перешкод, а за рахунок вільного спілкування та рівності можливостей в класі.

Ярий захисник роздільного навчання Володимир Базарний вважає, що модель сучасного навчання згубна і загрожує демографічною кризою. Ось як він це доводить: «Загальновідомо, що особистість у дівчаток формується відчутно раніше, ніж у хлопчиків. Тобто майбутні берегині домашнього вогнища, і продовжувачки роду в перший раз в перший клас йдуть в особистісному плані куди більш зрілими, ніж ті, кому самою людською природою призначено бути носіями мужності, волі і сили духу».

Виявляється, особистість людини формується в залежності від віку, а не виховання і інший соціалізації. Далі, він продовжує: «Параметри же психіки хлопчиків цього віку такі, що в якості більш сильних не сприймають вони хіба що сопливих малюків. Решта ж: мама, бабуся, вчителька, ровесниці-однокласниці для них – безумовне «лекало». І неважко помітити, що «лекало» це переважно жіноче. А раз так, то й не дивно, що все рідше і рідше бачимо ми в наших хлопчаків прагнення бути сильними і сміливими, ризикувати, боротися, шукати, знайти і не здаватися.

І все частіше помічаємо в когось з них прагнення бути старанним, посидючим; в когось – виражене бажання прислужитися, сподобатися; в когось – обережність і навіть боязкість. Все частіше бачимо хлопчиків, які грають в «дівчачі» гри, що відпрацьовують «дівчачу» модель поведінки. А в підсумку, коли ті ж мами, бабусі, вчительки, однокласниці, країна, нарешті, чомусь раптом починають вимагати від цих «білих і пухнастих» проявів «не хлопчика, але чоловіка», вони, не розуміючи, виявляють поруч із собою «голубих»,«відмовників», що бігають від аліментів батьків, відвертих негідників та зрадників». Ось де заритий собака! Вся проблема в спільному навчання. Ті риси характеру, які назвав пан Базарний, не завадило б засвоїти всім, незалежно від статі. І все-таки хлопчики не відрізняються своїм послухом і не є «білими і пухнастими». Далі без коментарів, залишаю його цитату вам на міркування.

Хочу продовжити на рахунок негативів роздільного навчання. Вище згаданий автор вважає, що через спільне навчання ми виявляємо поруч біля нас «блакитних» і так далі. Але є думка про те, що саме гомосексуальні нахили виробляються в роздільних школах, де відсутній досвід спілкування між дівчатками і хлопчиками.

По-друге, консервативно налаштовані педагоги, самі не дають хлопчикам стати більш емпатичними і емоційними. І, звичайно ж, не забувають про засвоєння досвіду спілкування в середовищі одностатевих груп.

По-третє, в одностатевих колективах не розвивається здорова конкуренція. Звичайно, багато залежить від ідеології школи і викладачів, але якщо взяти до уваги досвід інших соціальних інстанцій, то частіше переважає не конкуренція, а «дідівщина».

По-четверте. Уявімо, що все-таки роздільне навчання стало вже загальноприйнятою річчю. Останній день школи, випуск. Хлопчики та дівчатка з високими показниками по всіх предметах виходять на пошуки роботи. Далі що? Робота по статевій диференціації? Ні. Робота спільна, але досвіду співпраці і спілкування немає. Якщо немає останнього, то і немає конструктивної роботи. А ось без цього в будь-яке століття не обійтися … Тим більше, захисники роздільного навчання роблять акцент на розподілі предметів для навчання. І ось знову поділ, а не пошук оптимального рішення для задоволення всіх.

Тому школи, які називають ґендерними, я навпаки вважаю антиґендерними. Боремося за рівні можливості обох статей, а самі посилюємо диференціацію. Все-таки потрібно використовувати індивідуальний підхід в змішаних класах, а не загальну схему на два потоки. Саме це і відповідає викликам 21 століття.

Фото взято з мережі Інтернет
Автор Ірина Миронюк