26 грудня 2014 року в Офісі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відбулась презентація звіту про виконання проекту «Підвищення рівня знань представників державних установ у сфері захисту громадян від дискримінації».

Благодійним фондом «Розвиток» у партнерстві з Херсонським обласним фондом милосердя та здоров’я, Одеською обласною організацією Всеукраїнської громадської організації “Комітет виборців України” та Благодійною організацією “Всеукраїнський благодійний фонд “Горєніє” у 2014 році, при фінансовій підтримці Міжнародного Фонду «Відродження», програми «Права людини та правосуддя» в м.Мукачево, м.Одеса, м.Херсон та м.Павлоград було реалізовано проект «Підвищення рівня знань представників державних установ у сфері захисту громадян від дискримінації». Інформаційна підтримка Міжнародна Організація з Міграції та Коаліція з протидії дискримінації в Україні.

Метою проекту було:
а) покращення рівня знань представників цільових груп у сфері захисту прав людини та антидискримінаційної політики, формування культури толерантності та протидії ксенофобії. б) поглиблення знань та покращення практичних навичок у суддів у сфері застосування положень Європейських конвенцій з прав людини та Закону України про дискримінацію.
в) підвищення рівня розуміння проблеми дискримінації зі сторони правоохоронних органів. г) перенаправлення справ та інформування потерпілих про їх захист юристами Центрів правової інформації та консультацій.
д) зміна установок, поведінки і стандартів спілкування з громадянами, які звертаються за допомогою до представників влади та правоохоронних органів.

В рамках проекту було проведено серію тематичних семінарів для представників місцевих та районних влад, депутатів місцевих та районних рад, міліції, прокуратури та суддів у сфері захисту прав людини та антидискримінаційної політики, з метою формування культури толерантності та протидії ксенофобії у їхній щоденній роботі.

Головним негативним підсумком проведених семінарів став такий, що, на наш величезний жаль, співробітники органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів самі не бажали вивчати тематику семінарів та часто просто не розуміли, для чого їм це. Згадані вище семінари представники місцевих органів влади та правоохоронних органів сприймали як щось непотрібне, таке, що не має жодного сенсу і просто нав’язане кимось. При першій-ліпшій нагоді вони намагалися пропустити семінари, посилаючись на зайнятість. А якщо все ж доводилось бути присутнім на семінарах, намагалися бути якомога пасивнішими та всіма силами демонструвати, наскільки їм не потрібна тема дискримінації.

За результатами проведених семінарів, можна зробити геть невтішні висновки щодо готовності держслужбовців, правоохоронців, працівників прокуратури та інших держслужб захищати верстви населення, або ж окремих людей, що піддають дискримінації. Найбільші претензії, які ми можемо висловити, – це: незнання законодавства в частині, де воно захищає окремі категорії громадян України, нерозуміння, чому ті чи інші верстви потрапляють під дискримінацію і в чому вона полягає. Крім того, учасники семінарів і самі неодноразово проявляли побутову дискримінацію, вважали ті чи інші випадки дискримінації несерйозними чи навіть вартими висміювання і навіть не усвідомлювали, що за сучасними нормами цивілізованого суспільства є, по суті, дискримінаторами. На нашу думку, такі речі є неприпустимими. Україна прагне інтегруватися в європейське суспільство, стати повноправним учасником сучасного цивілізованого світу та стати сучасною країною з прогресивними поглядами. Одним з дуже важливих етапів на цьому шляху повинні стати толерантність та боротьба з дискримінацією в усіх напрямках.

Крім того, нас неприємно вразило, що навіть ті представники органів місцевого самоврядування, суддів чи правохоронців, які все ж відвідували семінари, демонстрували максимальну пасивність та байдужість до тем, що висвітлювалися на навчанні. Представники всіх цільових груп старалися зайняти місця, максимально віддалені від тренера. Вони не йдуть на контакт та зі всіх сил демонструють абсолютну апатію.

В цілому, висновки за підсумками проведених семінарів вкрай невтішні. Всі цільові групи не мають ні розуміння, що таке дискримінація, ні бажання з такою темою бодай ознайомитися. Гірше того, окремі випадки дискримінації вони вважають цілком припустимими і взагалі не вважають, що це щось незаконне і неприпустиме в цивілізованій країні.

З жалем ми змушені констатувати, що представники органів влади, правоохоронних органів на даний момент не здатні повноцінно боротися з випадками дискримінації в суспільстві. Вони не розуміють самої суті цього питання, тому або уникають цієї проблеми, або ж, ще гірше, самі є елементами дискримінації окремих верств населення чи окремих персон, що піддаються дискримінації.

Ситуації, неприпустимі в країнах Євросоюзу, постійно відбуваються в Україні. Й гірше того – люди, які дозволяють собі дискримінувати осіб, що звертаються до них з тими чи іншими питаннями, навіть не усвідомлюють неприпустимість такої своєї поведінки.

Рівень підготовки державних службовців, правоохоронців, співробітників судів, представників органів місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад в питанні дискримінації навіть не катастрофічно низький – він, часто, повністю негативний. В цьому напрямку роботи ми констатуємо цілковитий провал.

Рівень підготовки державних службовців, правоохоронців, співробітників судів, представників органів місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад в питанні дискримінації навіть не катастрофічно низький – він, часто, повністю негативний. В цьому напрямку роботи ми констатуємо цілковитий провал.

В органах влади та правоохоронних органах дискримінуються найрізноманітніші верстви населення. Це можуть бути іноземні громадяни, представники національних меншин, що проживають в Україні, соціально незахищені громадяни, жінки, представники нетрадиційної сексуальної орієнтації і так далі.

В той час як у Європі подібні явища давно вважаються ганебними й недостойними сучасної людини, в Україні вони залишаються в порядку речей, а держслужбовців, правоохоронці, депутати які б мали боротися з подібними ганебними явищами, натомість, будучи членами суспільства, часто підтримують подібні настрої. Й навіть не вважають за потрібне приховувати подібні ромофобні та гомофонні настрої, не вбачаючи нічого надзвичайного в зневажливому ставленні до людини через «неправильні» колір шкіри, соціальний статус чи спосіб життя.

Таку ситуацію ми вважаємо, по-перше, ганебною для європейської країни, по-друге, загрозливою. Євроінтеграція України, чіткий курс на яку проголосила влада, потребує кардинальних змін майже у всіх сферах життєдіяльності держави. Зокрема й у питанні дискримінації громадян за будь-якими ознаками.

Вихід із такої несприятливої ситуації ми вбачаємо в значному підсиленні освітянських процесів для українських службовців та правоохоронців саме в питанні дискримінації громадян. Підсилення кількості семінарів, а також інші методи впливу на службовців та правоохоронців, як то заклик до освіти з боку вищого керівництва, проведення більшої кількості семінарів на кшталт описаних нами, організація дистанційного навчання. Треба навіть влаштовувати спеціальні іспити з знань прав людини нашими службовцями та правоохоронцями, зокрема й питаннями дискримінації.

Ми чудово усвідомлюємо, що підняте нами питання може бути в черговий раз відкинутим, як другорядне у час, коли країна перебуває у стані військового конфлікту, на вулиці економічна криза і вкрай необхідні реформи. Однак хочемо зауважити, що проблема дискримінації також вкрай серйозно сприймається у Європі та світі. Відкладаючи її протягом всього періоду Незалежності України, як другорядну, таку, що може зачекати, ми зрештою, ментально так і не вийшли із середини ХХ століття.
Цю ситуація треба міняти. Й, на нашу, думку, теперішній час нічим не гірший, ніж будь-який інший.

Центри правової інформації та консультацій створені і працюють за підтримки програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження» в рамках ініціативи «Посилення правових можливостей бідних верств населення». Детальніше про діяльність мережі центрів, основи та принципи роботи читайте на сайті legalspace.org в розділі «Центри правової інформації та консультацій». Думки, відображені в даному матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження».

Фото: Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини