Мало хто замислюється над тим, що відсутність паспорта перешкоджає будь-якій людині в реалізації майже всіх її соціально-економічних прав (право на медичне обслуговування, на працю, на соціальну допомогу та пенсію). Відсутність у дитини свідоцтва про народження позбавляє її права на освіту і діти стають «заручниками» у цій системі, що унеможливлює їх подальшу соціальну інтеграцію та не дає можливості отримати вищу освіту та знайти роботу.

Наведений нами приклад яскраво ілюструє проблему, з якою так часто стикаються роми в Україні.
Так,до Мукачівського правозахисного центру звернулась Фека Єва Миколаївна, 1963 року народження.

30 листопада 1990 року вона народила свою дочку Фека Лілію Іванівну. Своєчасно державну реєстрацію народження дитини проведено не було, відповідно не має жодного документу, який ідентифікує її особу.
У лютому 2014 року Фека Єва звернулась у відділ реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачево реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області для державної реєстрації народження дитини, однак їй було відмовлено та порекомендовано звернутися до суду.

Згідно ч.4 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров’я, який проводив огляд матері та дитини. У разі, якщо заклад охорони здоров’я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров’я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Факт народження дитини Фека Лілії Іванівни підтверджується медичним свідоцтвом про народження ( форма 103-/0).

Однак, згідно ч.8 п.2 статті 13 Закону України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану» у разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред’явленням паспорта громадянина України.

Відповідно до п.1.3 розділу I Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 № 320 для оформлення паспорта особа подає свідоцтво про народження.

Враховуючи викладене, реєстрація народження дитини могла бути проведена на підставі рішення суду про встановлення факту народження.

За змістом п.7 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Юристами Мукачівського правозахисного центру підготовано позовну заяву до суду про встановлення факту народження.
Рішенням суду встановлено факт народження Феки Лілії Іванівни. Однак, звернувшись до відділу реєстрації актів цивільного стану по м. Мукачево для державної реєстрації народження, їй було відмовлено, оскільки в резолютивній частині рішення суду не вказана мати Феки Лілії Іванівни – Фека Єва Миколаївна.

Юристами Мукачівського правозахисного центру підготовано заяву до суду про ухвалення додаткового рішення, так як у відповідності до статті 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Тільки після ухвалення додаткового рішення суду відділом РАЦСу здійснена реєстрація народження Феки Лілії Іванівни.

Згідно статті 3 Конституції України, утвердження і забезпечення прав і свобод людини в Україні є головним обов’язком держави. А якщо у країні допускається масове порушення прав громадян різних національностей (підставою так стверджувати є насамперед проведені моніторингові спостереження Уповноваженого), то Українська держава зазначений обов’язок виконує незадовільно» — ідеться у спеціальній доповіді омбудсмена «Стан дотримання та захист прав національних меншин в Україні».

PS: Центри правової інформації та консультацій, які надають безоплатну правову допомогу ромському населенню працюють при підтримці програми “Рома України” Міжнародного Фонду «Відродження». Детальніше про діяльність мережі центрів, основи та принципи роботи читайте на сайті www.legalspace.org в розділі “Посилення правових можливостей ромських громад”. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження», інших громадських, релігійних, політичних організацій та приватних осіб.