Діти знайомляться зі світом за допомогою іграшок. Чи не буде новиною, що іграшки, принаймні на першому етапі життя дітей, обирають батьки. І що бачать батьки коли заходять в магазин?

Більша кількість іграшок поділено відповідно біологічної статі, тобто для дівчаток і для хлопчиків. Природно, що батьки, будучи знайомі із засадами нашого суспільства, читаючи літературу «Як правильно виховати вашого немовля», а ще краще «Давай виростимо справжню дівчинку. Посібники для мам», будуть усвідомлені в своєму виборі.

Перша можливість свободи вибору або просто подача альтернативного світу, а якщо точніше повноцінного світу, вже втрачена. Втрачена, бо розподіл іграшок по біологічної статі несе за собою певні наслідки.

По-перше, іграшки, які призначені спеціально для дівчаток або для хлопчиків несуть функцію усвідомлення своєї соціальної ролі в майбутньому. Наприклад, ляльки це проекція матері, і вироблення почуттів відповідальності, турботи, ніжності. У хлопчиків це солдатики, тобто агресія, захист себе насильницьким шляхом. Для порівняння: чому хлопчики в майбутньому не стають батьками, які теж повинні відчувати почуття, які прищеплені до дівчаток з дитинства? А як вони можуть їх відчувати, якщо ці почуття не розвиваються? Чому тоді в майбутньому, коли хлопчики виростають, теж суспільство, яке раніше не дозволяло виражати емоцій, починає звинувачувати батька, який кидає сім’ю – безвідповідальний, бездушний – каже йому суспільство.

По-друге, диференціація іграшок по біологічній статі, в результаті не тільки ділить дитячий світ, а й противопоставляє їх. Дівчата будуть грати з дівчатками, бо іграшки однотипні, так і «не потрібно грати з хлопцями-забіяками». Хлопчики ж, грають собі, бо «ти що катаєш коляску? Йдемо, повоюємо». На думку фахівців, до трьох років дитина ще не ототожнює себе з її біологічною статтю, і на дитячих майданчиках, в садах діти грають разом і обмінюються іграшками. І є випадки, коли дитина вдома у себе грає не типовими для її статі іграшками, будучи у віці, коли сама вже замовляє собі іграшки. Але це турбує батьків, особливо якщо дитина буде перебувати за межами будинку. Мало того, що її можуть сприйняти як і таку, і діти будуть з неї сміятися, але і є переживання, що у малюка з віком буде інша орієнтація.

Але, на жаль, батьки не вникають у суть всіх процесів, які відбуваються. По ряду відомих нам причин, дитину виховує суспільство, переходячи через всі створені ним же інстанції: садок, школа, університет, робоче місце. А в суспільстві, для полегшення всього цього процесу і створені ці стереотипи. Але що більше прикро, що ніхто не замислюється про індивідуальність людини, про те, що ми не можемо все бути однаковими і потрапляти тільки під дві соціальні ролі. І що особистість, і її величезний потенціал, який може бути дуже корисний для суспільства, буде просто задавлений ​​і загублена в силу невідповідності цим всім розпорядженням.

Ірина Миронюк

Фото взято із мережі Інтернет