Інколи байдужість чиновників у всіх питаннях, що стосуються ромів, набуває дійсно чудернацьких форм. Ми неодноразово розказували, як через людський фактор у держструктурах та органах місцевого самоврядування ромам відмовляли в найпростіших послугах, порушуючи їхні елементарні права. Це можуть бути питання догляду за дітьми, освіти, надання медичних послуг тощо. Величезною проблемою є все, що стосується документів. Роми не можуть отримати документи на своє житло, роботу. Купа клопотів із реєстраційними документами, коли людям просто відмовляють видати «цидулку», щоб підтвердити, що вони живі, фактично відмовляються визнавати ромів живими людьми.

В історії, яку ми опишемо нижче, ситуація дзеркальна. Тут вже давно померлу людину відмовляються визнати… мертвою.
Ельвіра Гайош 1960 рок народження в далекому 2004 році поїхала в пошуках чогось на нехитре ромське прожиття в Івано-Франківськ – на тамтешнє сміттєзвалище. І зникла. З того часу й понині ні чоловік Ельвіри, ні їхні доньки жодних звісток від дружини й матері не отримували. Роми, що працювали на сміттєзвалищі разом з жінкою, повідомили родині, що вона загинула внаслідок пожежі. Однак офіційно цей випадок не зафіксований. Хоча про зникнення жінки та її ймовірну загибель і повідомляли правоохоронні органи, це нічого не дало. Міліція не надала жодних відомостей про долю жінки.

Для родини Ельвіри Гайош ця трагічна історія отримала неприємне продовження. Досі її чоловік Леонід не може зареєструвати смерть дружини у відділі РАЦСу для припинення шлюбу з нею. І має через це клопоти в багатьох сферах свого життя.
Зі своєю проблемою Леонід завернувся до Мукачівського правозахисного центру, де вирішили взятися за вирішення його проблеми.
Найперше довелося заглянути в закони, щоб дізнатися, що про такі випадки говорить законодавство України. Відповідно до вимог ст.46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,- протягом шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або в зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

З моменту зникнення Ельвіри Гайош пройшло близько одинадцять років. З 2004 року зникла не давала про себе ніякої звістки, не телефонувала, не писала, не цікавилась сім’єю, місце її знаходження невідоме. Враховуючи дані обставини, є підстави припускати її загибель, тому слід оголосити Гайош Ельвіру Берталонівну померлою в судовому порядку у відповідності зі ст.ст.246-250 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою;
2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Юристи Мукачівського правозахисного центру підкреслюють, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне підтверджують її загибель, а обставини, що дають підстави припускати смерть людини. Тому оголошення особи судом померлою необхідно відрізняти від встановлення судом факту смерті особи. На відміну від оголошення померлим це достовірний факт.
Виходячи з вищенаведеного юристи підготували заяву до суду про оголошення Ельвіри Гайош померлою.

Не хочеться забігати наперед, але ризикнемо припустити, що суд визнає жінку померлою і її чоловік зможе впорядкувати свій статус. Справа виглядає доволі очевидною. Підстав вважати Ельвіру Гайош, яка майже 11 років не давала про себе знати, живою, немає. Тим більше, були свідки її загибелі. Тому й прикро, що навіть таку нібито просту справу чиновники не можуть закрити без втручання правозахисників та розгляду в суді. І не тому, що не можуть чи не вміють. Головна перепона – байдужість. Ну подумаєш, померла якась ромка 11 років тому, подумаєш, через юридично невизначений в її живого чоловіка купа проблем? Це ж роми, кому вони потрібні зі своїми проблемами взагалі?

На жаль, дорікаючи ромам за антисоціальний спосіб життя, такі чиновники навіть не помічають, що й самі скотилися вже нелюдської подоби.

За матеріалами Благодійного фонду “Розвиток”.
Фото: Карпатський об’єктив

PS: Центри правової інформації та консультацій, які надають безоплатну правову допомогу ромському населенню працюють при підтримці програми “Рома України”, Міжнародного Фонду «Відродження». Детальніше про діяльність мережі центрів, основи та принципи роботи читайте на сайті www.legalspace.org в розділі “Посилення правових можливостей ромських громад”. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження», інших громадських, релігійних, політичних організацій та приватних осіб.