Ну ось і принесли додому перемотаний в стрічку відповідного кольору малюка. Але принесли його вже не просто в сім’ю, а в ґендерну сім’ю, де чітко визначені ролі жінки і чоловіка. Тому це вже не просто дитина, а дитина-дівчинка і дитина-хлопчик.

Сім’я це ґендерна система суспільства, де створюються і визначаються ґендерні ролі і нерівність, як серед дорослих, так і серед дітей. Майкл Кіммел стверджує, що сім’ї виховують дітей як ґендерних і нагадують батькам про необхідність демонстрації відповідної ґендерної поведінки. Саме в родині ми усвідомлюємо, як це бути жінкою і чоловіком, що це зовсім різні соціальні ролі. І серед основних цілей сім’ї в цьому процесі, зокрема соціалізації, батьки виконують завдання передачі цих традиційних цінностей наступним поколінням.

Від того яка ґендерна система склалася в сім’ї, які ґендерні стереотипи існують в схемі її уявлень про жіночу й чоловічу ролі та функції, залежить формування ґендерних ролей дітей. Діти засвоюють і копіюють ті поняття і відносини, які є домінуючими в сім’ї.

Сім’я як ґендерна інституція також залежить від міжособистісних стосунків у сім’ї і від ґендерного поділу праці по господарству, який відображає чоловіче домінування в суспільстві. Стереотипи і традиції поділили громадську сферу на дві: приватну і публічну. Для жінок існує можливість йти працювати і при цьому не ставати мужніми, але чоловіки не можуть займатися лише домашніми справами, при цьому не стаючи жіночними. Але коли чоловіки і жінки в повній мірі зможуть поділити і взаємодоповнювати один одного, як в приватній, так і в публічній сфері, тобто по домашньому господарству і в кар’єрному зростанні, то ґендерна нерівність в родині зокрема, і в суспільстві в цілому, пропаде, і стереотипи згодом зникнуть.

Ірина Миронюк
Фото взято із мережі Інтернет