22 листопада 2012 в «Мукачівський правозахисний центр» звернулася мешканка міста Мукачево Фаркаш Еріка Іванівна, зі скаргою щодо незаконних дій з боку вчителя загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14 Федьаш Вікторії Михайлівни. За словами Еріки Іванівни, її восьмирічний син Рудольф був побитий вчителькою, а потім і батьками іншого учня Аміт Терезією і Аміт Олегом. Протягом півгодини Вікторія Михайлівна тримала хлопчика в класі, поки в школу не приїхала родина Аміт, що б так само покарати, не зрозуміло за що маленького бешкетника. Причина такого ставлення з боку вчительки і батьків до цих пір не зрозуміла. Сама школа так само відмовилася розбиратися в те, що трапилося. На заяву «Мукачівського правозахисного центру» з приводу даної ситуації було коротко і ясно надано відповіль стандартною формою відповіді у три рядки а ля «все добре, тільки відчепіться». В результаті – повна відсутність цього самого результату. Відомо лише, що тепер залякана і побита дитина боїться ходити в школу, а його мама марно намагається добитися справедливості у керівництва школи, та й взагалі хоча б у кого-небудь.

Одвічні питання хто винен? і що робити? як раз таки доречні в даній плутанині, тільки ось відповіді на них дати складно. Якщо дивитися в корінь, то основною причиною такого посереднього відношення до проблеми можна вважати те, що школа № 14 це ромська школа, з «поганими дітьми циганами» і «нещасними героями-вчительками». З вуст одного з представників міської ради (ім’я ми не можемо написати з етичних міркувань) ми почули наступне: «А що вчителі? Чому про них ніхто не думає, їх же діти з розуму зводять, вони там, в ромської школі ледве витримують, добре хоч хтось працює. Всі тільки й носяться зараз з ромами, там цигана образили, тут образили, а ви підіть і спробуйте хоч день попрацювати в ромської школі». Створюється враження, що роми – це вселенське зло і суцільна напасть. Стереотипи та забобони настільки сильно вкоренилися в «арійсько чисту» свідомість багатьох білих жителів, що виполоти їх звідти ніякими граблями неможливо. Так чи інакше, про дискримінацію можна говорити дуже довго. Вона нікуди не поділася і, на жаль, ще довго не дінеться. Але ж тут справа йде трохи в іншому. Є побита дитина, причому побитий на території школи. Не можна з точністю сказати ким, адже свідків немає. Є лише факт насильства на території школи, в причини якого зобов’язана розібратися як сама школа, так і відповідні органи. Чому школі все одно? Чому міській раді відверто наплювати? Відповіді немає.

І все ж не всім байдужа ситуація, що склалася. Як писалося вище, співробітники «Мукачівського правозахисного центру» оскаржували в школу, але не отримали відповіді, який дозволив би розібратися в проблемі. Тому була складена скарга, але тепер уже в відділ освіти виконавчого комітету. Те, що в стінах школи можливо рукоприкладство, а тим більше з боку вчителя просто неприпустимо. Адже мова йде про восьмирічну дитину, права якої повинні захищатися, згідно з Конвенцією про права дитини (стаття 3). Більш того, було завдано важкої моральної, а так же фізичної шкоди здоров’ю хлопчика. Відділ освіти організував комісію з цього питання. І знову ж стандартну відповідь, тільки тепер від відділу освіти. Створюється відчуття, що спеціально для таких «неважливих» інцидентів, начальниками заздалегідь складені шаблонні відповіді-відмазки.

На даний момент ситуація підвисла, ведуться превентивні заходи. Задіяні інші державні установи: міліція, служба у справах дітей. На жаль, поки не вдалося отримати позитивний результат (були упущені терміни, не було достатньо свідків), але так просто, ця проблема не кане в бездонну Лету. Співробітники «Мукачівського правозахисного центру» продовжують моніторинг діяльності ромської школи, «заганяючи» в школу перевіряючі органи і спеціальні комісії.

Автор: Наталя Козир