Колись цар Соломон судив бідняка за те, що він тримав шмат сухого хліба над котлом в якому готувалось м’ясо, щоб хоч відчути приємний запах. Від нього хазяїн харчевні вимагав грошей за вкрадений запах. І мудрий цар Соломон присудив хазяїну звук від бряскоту грошей.

Таким саме чином Мукачіський ОСББ «Індустріальна 37» вирішила отримати гроші від Горєлова А.С. за послуги, які не надавалися, і договору про надання цих послуг не укладалося.

Так в жовтні 2016 року до Правозахисного фонду «Розвиток» звернувся Горєлов А.С., який повідомив, що Мукачівським міськрайонним судом 29.09.2016 року за заявою ОСББ «Індустріальна 37» видано, явно не «соломонівський», судовий наказ про стягнення з нього заборгованості за нібито надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій розмірі 208грн.

Як зазначила юристка фонду Лисничка Ірина, – «Вимоги ОСББ «Індустріальна 37» є незаконними та необґрунтованими. Оскільки Горєлов А.С. договору про надання послуг по обслуговуванню будинку та прибудинкової території приміщень з ОСББ «Індустріальна 37» не укладав та жодних документів не підписував. Жодних підтверджень щодо його ухилення від сплати боргу ОСББ також не надано».

В свою чергу законодавство, зокрема ч.1 ст.16 та ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
– комунальні послуги (централізоване постачання холодної води та гарячої води
– водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)
– газо- та електропостачання
– централізоване опалення
– вивезення побутових відходів тощо
– послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території
– санітарно-технічне обслуговування
– обслуговування внутрішньобудинкових мереж
– утримання ліфтів
– освітлення місць загального користування
– поточний ремонт
– вивезення побутових відходів тощо.

Як передбачено п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогамип.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінтеу Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Але у випадку з Горєловим А.С. ОСББ ні договору не укладало, і послуги не надавало.

Ситуація стовідсотково, як в притчі про царя Соломова – хоч м’яса і не їв, а запах все ж вдихав, отже плати.
Однак чинне законодавство все ж стоїть на боці бідного з шматком сухого хліба (Горєлова А.С.), так як відповідно до п.3 ст.96 ЦПК (цивільного процесуального кодексу) України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Пленум Верховного суду України у своїй Постанові №14 від 23.12.2011 року («Про практику розгляду судами заяв у порядку наказового провадження»), зокрема в п.13 зазначив, що у випадку заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. При цьому заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Суд, видаючи такий судовий наказ порушив геть усі принципи цивільного судочинства, зокрема визначені ст. 5, 213,214 Цивільного процесуального кодексу України. Вказаними нормами чітко і прямо вказано, що правосуддя здійснються на засадах поваги до честі і гідності, рівності перед законом і судом. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом (ст..213 ЦПК). При здійсненні судочинства та ухвалення рішення суд зобов’язаний, поряд з іншими, вирішити питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (ст. 214 ЦПК ).

В нашій історії роль царя Соломона виконує ст.105 ЦПК України, яка передбачає можливість боржника протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до нього документів подати заяву про його скасування. Норми ЦПК України строк подання заяви про скасування судового наказу відраховують саме з дня отримання копії судового наказу боржником. Суд за наслідками розгляду заяви про скасування судового наказу, може скасувати судовий наказ та розяснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред’явлення позову.

В загальному підсумку, завдяки юристам Правозахисного фонду, суд скасував явно незаконний судовий наказ. А отже мудрість царя Соломона знайшла своє застосування і в наш час. Але, на жаль, ще є багато поміж ОСББ «хазяїв харчевні», що вимагають грошей за повітря.