Цю історію можна віднести до курйозних, хоча її кінець абсолютно фатальний. В “Мукачівський правозахисний центр” звернулася жінка на ім’я Марія. Ситуація у неї була дуже непроста, але наша юристка, перейнявшись горем бідної пенсіонерки, вирішила спробувати їй допомогти.

Проблема ось у чому. Кілька років тому до Марії заглянув її сусід. Вони були в приятельських стосунках, розговорилися, сусід поскаржився на тимчасові фінансові проблеми. Добросерда пенсіонерка відразу ж запропонувала свою допомогу – адже вона з кожної пенсії відкладала кілька гривень на освіту для внучки. За кілька років зібралася велика сума, тому Марія не замислюючись позичила одному 5000 гривень. Але, як ми знаємо, гроші не тільки символ всього хорошого в житті, а й корінь всіх наших проблем. І як часто буває, друзі, які стають боржниками, починають уникати особистих зустрічей, ховаються, словом, шукають будь-які причини, щоб не віддавати гроші. Зрозумівши, що гроші віддавати їй не збираються, пенсіонерка взяла свою паличку і зашкутильгала по інстанціях. Куди тільки не зверталася, все її переправляли в якісь кабінети, до інших людей, пропонували різні варіанти виходу з ситуації. Так і ходила наша бабулька від кабінету до кабінету.

Реалії були такі. Розписку сусід їй написав, що, мовляв, такий-то отримав суму, все як має бути. Але, згідно із законодавством, якщо сума позики більше ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, то необхідно укладати договір позики в письмовій формі. Зрозуміла Марія, що грошей їй вже не бачити. І все ж розповіла свою проблему юристу “Мукачівського правозахисного центру”. Та, в свою чергу, підготувала позовну заяву про визнання договору позики грошових коштів дійсним та стягнення боргу і відправила все в суд.

Справа потрапила до молодого судді, який пером сліпої Феміди написав рішення і … задовольнив позов. Радості пенсіонерки не було меж. Чекаючи рішення суду, вона вже, очевидно, планувала собі, як витратить ці кошти, на яких вже все поставили “хрест”. Але через два дні після винесеного рішення “хрест” поставили сусідові (він помер). Ну що тут скажеш: “Гроші люблять, коли за ним плачуть”.