Автор: Ерік Джонсон, Радник з питань преси, освіти та культури при посольстві США.

Напередодні 8 Березня українські жінки часто запитують мене, як американці святкують Міжнародний день жінок. Моя коротка відповідь: ніяк. Але перш ніж хтось образиться, я поспішаю пояснити, що ми маємо дві інші можливості, щоб вшанувати важливих жінок у нашому житті. У День Святого Валентина (14 лютого) кожен добропорядний американець вітає головну жінку в його житті (дружину, кохану, подругу), запрошуючи її на вечерю (або готуючи вечерю для неї), а також дарує листівку, шоколад (часто у формі серця) і квіти (зазвичай червоні троянди в знак щирої любові). Також на День матері (друга неділя травня) американці шанують своїх матерів – теж запрошують на обід або вечерю – або, ще краще, пригощають власноруч приготованими стравами. Але, з огляду на, що багато чоловіків не вміють готувати, День Святого Валентина і День матері стають тими двома днями в році, коли практично неможливо знайти вільний столик в пристойному ресторані))

Усі свята, звідкись починаються. День матері є порівняно недавнім винаходом американки Енн Джарвіс, яка запропонувала свято в честь матерів після смерті власної матері, громадської активістки, в 1905 році. Джарвіс – у якої не було власних дітей – вперше запропонувала свято в 1912 році, а до 1914 року президент США Вудро Вільсон перетворив його в національне святкування. Вже до 1920-х років День матері відзначався по всій країні.

День Святого Валентина має давнішу історію і сягає корінням до язичницьких свят у стародавніх Греції та Римі на честь богині Гери (Юнони), родючості і її шлюбу з Зевсом (Юпітером). Зі смертю християнського мученика Валентина Римського (убитий в 269 році н.е. і похований 14 лютого) свято перетворилося на християнське святкування. Але в уявленні народу День Святого Валентина став асоціюватися з романтичним коханням і любовними листами тільки після того, як англійський поет Джефрі Чосер, натхненний італійським Відродженням, написав вірш «Пташиний парламент» (1 382). Свято, однак, стало нагадувати щось схоже на цьогорічні святкування лише в 1847 році, коли інша американська жінка – Естер Гауленд – почала робити листівки до Дня Святого Валентина для магазину свого батька в Вустере, штат Массачусетс. Усе інше, як то кажуть, вже історія.

А розуміти історію важливо: я майже завжди бачу здивовану реакцію, коли говорю, що саме завдяки американським жінкам в Україні святкують Міжнародний Жіночий День. На відміну від Джарвіс і Гауленд, чиї імена відомі, міжнародний день жінок почався з ряду страйків, які проводили 8 березня або близько цієї дати, в Нью-Йорку ще в 1857 році невідомі жінки, протестуючи проти низької заробітної плати і поганих умов праці. До 1908 року щорічні демонстрації стали настільки масштабними, що це спонукало Соціалістичну партію Америки оголосити 28 лютого 1909 року відразу міжнародним днем ​​жінок. Свято швидко поширилося в Європі, коли Соціалістичний Інтернаціонал (всесвітній союз соціалістичних і соціал-демократичних партій і організацій) прийняв свято (без фіксованої дати) в Копенгагені в 1910 році. Наступного року понад один мільйон чоловіків і жінок по всій Європі взяли участь у мітингу з нагоди Міжнародного дня жінок. У 1913 і 1914 роках, мільйони жінок по всій Європі, Російській імперії та Північній Америці вийшли 8 березня з протестами проти Першої світової війни.

У 1917 році жінки в Петрограді та інших містах по всій Російській імперії вийшли на демонстрації в неділю, 8 березня (за старим стилем), закликаючи до «хліба і миру». За тиждень цар Микола зрікся престолу, а Тимчасовий уряд незабаром надав жінкам право голосу. Далі – вже радянська історія: Олександра Коллонтай переконала Леніна зробити Міжнародний жіночий день офіційним радянським святом. У 1965 році Президія Верховної Ради оголосила Міжнародний день жінок (який зараз міцно утвердився 8 березня за новим стилем) офіційним вихідним. І таким він залишається і сьогодні – принаймні в Україні, Росії та ряді інших країн колишнього Радянського Союзу.

Революція в Росії почалася в Міжнародний жіночий день, 8 березня 1917 (22 лютого за старим царським календарем) з масової демонстрації в Петрограді. На початку 1930-х років Міжнародний день жінок вже не був в дійсності міжнародним. США – де він був заснований – стали однією з перших країн, відмовившись від свята, оскільки День матері та День Святого Валентина набирали обертів. Більшість країн Західної Європи наслідували цей приклад. Хоча свято є офіційно визнаним Організацією Об’єднаних Націй, лише близько десятка країн за межами Східної Європи визнають цей день офіційним вихідним (до них відносяться Алжир, Бразилія, Буркіна Фасо, Камерун, Китай, Куба, Італія, Ізраїль, Лаос, Монголія, В’єтнам і Замбія ). Але навіть в США ми не зовсім забули про цю дату. У 1981 році Конгрес США призначив тиждень близько 8 березня Тижнем історії жінок. У 1987 році Конгрес США розширив подію, оголосивши весь березень місяцем жіночої історії. Протягом місяця державні установи, школи, бібліотеки та інші організації концентрують свої громадські програми на жінках і їх численних досягненнях.

В Україні День жінок нагадує поєднання Дня Святого Валентина та Дня матері, оскільки необхідність шанувати «видатні заслуги жінок в комуністичному будівництві», прийняте колись Верховною Радою, вже забули. Так, напередодні 8 березня я бажаю всім жінкам в Києві і на решті території України прекрасного дня і спокійних тривалих вихідних. Я сподіваюся, що кожен з вас отримає багато листівок, квітів і цукерок. Але більш за все я бажаю, щоб чоловіки у вашому житті знаходили натхнення приготувати особливу страву для вас. І, можливо, ця традиція вийде за рамки лише одного разу в рік …

Картинка взята із мережі Інтернет.