Тема відсутності свідоцтв про народження та паспортів – не нова. Ба більше, вона, кажучи на лексиконі «ізбита». Однак, чи замислюємося ми про те, які наслідки несе за собою елементарна відсутність документів? Для ромського населення вони катастрофічні, якщо не сказати гірше. Ти ніхто і звати тебе ніяк. Майже щодня, представники ромської громади потерпають від кричущої дискримінації, яка лунає звідусіль. Цю ситуацію можна змоделювати, навіть із людиною, яка має документи. А як на рахунок тих, які їх не мають?

Відсутність ідентифікуючих паперів ставлять в позицію…пустоти. Байдужість влади та дискримінаційне ставлення – це лише вершина айсберга. Людина без паспорта, не може реалізувати свої, як природні, так і конституційні права. Вона ніколи не зможе отримати освіту, яка проложить шлях для альтернативного життя. Відсутність можливості отримувати освіту, несе за собою шлейф негативу: породження ґенедерної нерівності, економічного спаду, ріст криміналу та, загалом, деградації суспільства. Людина, яка закинута в площину так званої нелегальності, буде виживати так, як їй будуть говорити традиції, а держава, продовжує мовчати, на противагу росту свідомості своїх громадян.

Неможливість отримати бодай початкову освіту, закриває, як всі двері до кращого життя, так і очі людини до шляхів самореалізації. Нещаслива людина не побудує щасливу країну. Держава, її громадяни мають чітко усвідомити, як багато преференцій можна отримати від включення людини у суспільний розвиток.
Інколи, задля цього потрібно лише видати паспорт людині.

Одного дня, до Мукачівського правозахисного центру звернулася знедолена, заплакана жінка-інвалід із питанням, від вирішення якого залежала доля її донечки – неможливістю отримання ідентифікуючих документів для своєї неповнолітньої дитини.

Це не перше звернення до нашого центру з проблемами такого характеру. Багато хто з представниківі ромського населення Закарпатської області не мають свідоцтв про народження, та, відповідно, паспортів. А ті, які намагаються отримати посвідчення особи, зіштовхуються із неабиякими проблемами. Ромському населенню надзвичайно важко отримати ідентифікуючі папери цивілізаційним, правовим шляхом без професійної допомоги юристів. Проблема полягає у двох площинах:

• По-перше,недосконалість законодавства України, яке унеможливлює процес паспортизації для тих, у кого немає свідоцтва про народження
• По-друге, дискримінаційне та ромофобське ставлення державних установ, та їх працівників до самої ромської громади

Після того, як всі державні установи, просто захлопнули двері перед обличчям жінки, без чіткого пояснення суті відмови, вже не кажучи про допомогу порадою, вона вирішила звернутися до нашого центру. Дуже боляче, слухати історії людей, які зневірились в існуванні бодай якоїсь крихти справедливості. Зазвичай, коли бачать представника ромської національності будь-де, одразу намагаються дистанціюватися від них, вішаючи на них різного роду кліше, про їх другосортність. Звісно, набагато легше «відхреститись» від клієнта, «порадивши», що інша інстанція вам допоможе. А представники ромської громади, зазвичай, не можуть чинити опір у правовому полі, щоб відстояти свої законні права.

На щастя, існує ряд центрів надання правової допомоги, як наш центр, який впродовж чотирьох років надає професійну первинну та вторинну правову допомогу, яка допомагає людям реалізувати свої людські права.
Вже зневірившись у ефективності роботи державних структур, стомившись від щоденних відмов та презирства працівників різного роду інстанцій, Піклуш Марія (ім’я змінено з етичних міркувань) зневірена, стомлена та зі страхом, що і тут їй відмовлять та образять, звернулася до нашого центру та розповіла свою історію.

Вона стала мамою 1 жовтня 1999 року у себе дома. Саме так, вона народжувала дома, і це стало її кармою презирства та ігнорування, яка передалась також її доньці. Пані Марія, не зверталася ні до однієї державної установи для встановлення факту народження малюка та подальшого отримання ідентифікуючого документу. Однак, мама зрозуміла, що без документів, які посвідчують особу, неможливо повноцінно функціонувати як громадянка України. Тому, влітку 2015 року, пані Марія звернулась до РАЦСу в Мукачеві задля реєстрації народження дитини. Але їй відмовили та «порадили» звернутися до суду. Але, героїня нашої історії, до кінця не розуміла, чому і з чим їй звертатись до суду. Чому вона має туди йти, якщо цими справами займаються працівники РАЦСу.

Юристка нашого фонду Ірина Лисничка, надала повну та достовірну інформацію, щодо суті справи, а також вихід із цієї ситуації. Згідно ч.4 ст.13 Закону України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров’я, який проводив огляд матері та дитини. У разі, якщо заклад охорони здоров’я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров’я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Враховуючи викладене, реєстрація народження дитини може бути проведена на підставі рішення суду про встановлення факту народження.

Юристка Ірина Лисничка запевнила пані Марію, що діями в законному полі, можливо вирішити майже всі питання та проблеми. Разом, вони підготували заяву про встановлення факту, що має юридичне значення. У висновку, пані Марія досягла свого, та її донечка отримала Свідоцтво про народження. Тепер, дівчинка може навчатися, працювати, та займатися чим захоче, у законному полі.

Дуже важливо, аби ставлення до таких кричущих проблем змінилося. Щоб до центрів правової допомоги зверталися люди, не із емоціями, які граничать між безпорадністю та агресією на увесь світ. Всі ми люди, і ніколи не знаємо з якою проблемою можемо зіштовхнутися та чия допомога нам знадобиться.

Прес-центр Благодійного фонду «Розвиток»

PS: Центри правової інформації та консультацій, які надають безоплатну правову допомогу ромському населенню працюють при підтримці програми “Рома України”, Міжнародного Фонду «Відродження». Детальніше про діяльність мережі центрів, основи та принципи роботи читайте на сайті www.legalspace.org в розділі “Посилення правових можливостей ромських громад”. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження», інших громадських, релігійних, політичних організацій та приватних осіб.