Джерело

Томаш Пелі (Tamás Péli) був перший ромом з Угорщини, який здобув вищу освіту як професійний художник, в Національній академії мистецтв Амстердама. Його роботи визнані у всьому світі і вважаються одними із шедеврів образотворчого мистецтва. Він поширив свою пристрасть серед ромів, навчаючи мистецтва ромських дітей, і надихнув наступні покоління ромських художників.

«Я народився в 1948 році в Будапешті в 8-му окрузі. Це так званий «ромський район Будапешта. Мені було 3 роки – в той час я був платиновим блондином – і в один прекрасний день я сидів на колінах у моєї бабусі. Моя бабуся була чудова індійська богиня ста дванадцяти кілограмів. Я запитав її, якби я був такий же, як і вони. Тому що іноді я бачив себе в калюжах, тут і там, і зауважив, що я був трохи іншим. Вона відповіла: «Ну, мій маленький син, ти ж такий як і ми, точно такий, як і ми. Це стало поворотним моментом в моєму житті. Я люблю цих людей, і тепер я скажу їх ім’я: Роми»

Ще будучи маленьким хлопчиком, Томаш Пелі проглядався, як дитина-вундеркінд. Від ніжного дитячого віку, він зачаровував дорослих, який оточував їх незвичайно зрілою та свідомою художньою майстерністю. Він сам згадує своє дитинство, таким чином:

«Відверто, я ніколи не робив «дитячих» малюнків в звичайному сенсі цього слова. Одного разу, коли мені було 2 чи 3 роки, коли я лишень почав ходити – мої батьки залишили мене самого на деякий час. Коли вони повернулися і побачили мої малюнки, вони були налякані. Спершу, вони думали, що незнайомець був у нашій квартирі під час їх відсутності. Коли мені було шість років, я малював як п’ятнадцятирічний, і це було досить легко для мене – я малював те, що я бачив».

“В меншості” (In minotiry), 1989. Джерело

Якраз в той час, відбувся збіг обставин, який дав для Томаша можливість більшого професійного художнього розвитку. Його двоюрідний брат, який час від часу позував для студентів Будапештської школи графічних мистецтв, взяв свого маленького протеже до креслярської класу, де один зі студентів поклав шматок крейди і паперу в його руку і попросив його намалювати що-небудь.

«Він, напевно, думав, що я б намалював одного із представників головоногих. Але, замість цього, я почав малювати мольберт, драпірування і кошик для сміття, перед яким стояв стілець з перекинутим через його спинку жакетом. В той же час професор Бенце (Bencze) прийшов в клас, побачив картину і запитав, хто намалював її. «Цей маленький хлопчик», і вони вказали на мене. А я просто потягнувся до паперу і почав робити ще один малюнок».

Ось як Томаш отримав можливість відвідувати уроки малювання. Вже наступного року він починає їх відвідувати регулярно.

Його незвичайний мистецький дар забезпечили йому цілковиту повагу та щирий інтерес у початковій школі, не лише від його наставників та вчителів, які, знову і знову, захоплювалися успіхами Томаша, ведучи хронічку перемог на художніх конкурсах, але, перш за все, його колег, які були в захваті від його карикатур і кому він охоче допомагав з їх домашні завдання з художнього класу. У віці одинадцяти років, його батьки – непохитні шанувальники його таланту – подарували йому набір масел і, з того часу, він також почав експериментувати малюванням маслом.

Наприкінці восьмого класу школи, він легко вступає до Вищої школи графіки та прикладного мистецтва. Мати Томаша – Хільда, була викликана в школу для проведення консультацій. Коли вона увійшла до художнього відділу, вчителі глянули на неї і запитали, чи вона часом не італійка. «Чому я повинна брехати?» вона спитала їх. «Я ромська жінка». Здивований реакція одного з вчителів була: «Ну і хто міг би подумати, що саме ваш син такий талановитий митець!». Після так званої консультації – співбесіди, Пелі був прийнятий до школи.

“Поцілунок Іуди”, 1976. Джерело

Томаш згадує, що сімейні відносини і традиції зіграли вирішальну роль в його житті та в його баченні світу. Його батько, який був наполовину угорець, наполовину словак, мав процвітаючий цех з обробки золота і срібла в серці Угорщини. Саме в Будапешті, він зустрів свою майбутню дружину, чотирнадцятирічну Хільду, на якій він одружився незабаром після цього. Томаш народився після дев’яти років щасливого шлюбу, як довгоочікувана і бажана дитина.

Родичі по материнській лінії складають велику і люблячу сім’ю. У той час, брати Хільди вже були визнаними музикантами. Один з них, Кальман, супроводжував знамениту Гіту Алпар (Gitta Alpár – угорська артистка оперети) до Лондона. Батько Томаша, який влився без найменшої проблеми у велику ромську родину, отримав прізвисько «білий воєвода» (vajda – в історії, це був неромський дворян в Угорщині та Трансильванії, покликаний не лише збирати податки з ромів, але і бути певним захисником та медіатором у спілкуванні між ромами та місцевою владою).

На момент народження Томаша, двадцять сім чоловік жили в квартирі, але, як він сам повідомляє, ніколи не знав, що таке бідність. Його дитинство навіює думки про тільки приємні спогади, про час радості, задоволення. У нього були особливі відносини з його бабусею, Жужею (Zsuzsa). Він завжди пам’ятав її ласкаво і назвав її «прародителька Кали» – дружини бога Шиви. Незалежно від того, свідомо чи несвідомо, вона навчила його завжди бути свідомим свого ромського походження і пишатися своєю ідентичностю. На відміну від родичів по батьківській лінії, які не завжди розуміли творчість хлопчика, родичі його матері ніколи не були спантеличені «нереалістичним характером» картин Пелі. Навпаки, вони нібито помічали всі елементи, які Томаш підкреслювати на яких акцентував. Багато з його картин були безпосередньо результатом натхнення від коментарів, розмов та споглядань людей, які були йому близькі.

“Остання гра”. Джерело

Томаш почав навчання у школі з великими очікуваннями. Вже раніше підтверджувалося, що він відрізнявся від своїх однокурсників особливо за двома пунктами. Більшість з них прийшли з інтелектуальних богемних художніх сімей. Вони були добре поінформовані про поточні культурні події і нові художні напрямки. Томаш ж володів тільки загальними знання, які він здобув в школі. Здавалося, він зовсім інший і тому був постійним об’єктом для насмішок і словесних образ. З іншого боку, у нього було те, що інші студенти не мали – принаймні, до такої міри: природний, розслаблений стиль живопису і спонтанність вираження. Незважаючи на те, як він говорив про себе, його ставлення до життя було переважно оптимістичними, через три місяці він поклявся, що він ніколи не зайде до школи знову.

Він провів два місяці гуляючи по музеям Будапешта, відвідуючи кіно і читаючи у бібліотеках в спробі заповнити прогалини у знаннях, яких йому не вистачало. Але, коли його класний керівник підійшов до нього особисто, щоб з’ясувати, чому він був відсутній протягом такого тривалого часу, Томаш зрозумів, що його майбутнє під великою загрозою. Його спритна мати мудро розглянувши всі обставини, вирішила прояснити всю ситуацію напряму з директором школи. Завдяки цій розмові, Томаш отримав другий шанс для навчання у школі.

Джерело

Наступного року, він став ядром всіх заходів, які відбувалися у класі. На третьому році навчання, коло майбутніх художників була сформована в професійно-технічному училищі. Ця група закликала до необхідності створення індивідуальних стилів фігуративного живопису, які будуть відрізнятися від офіційної моделі. До цієї групи входили такі художники, як Ноемі Томаш (Noemi Tamás), Пітер Балог (Péter Balogh), Томаш Хібо (Tamás Hibó). У тому ж році, Пелі спромігся себе звільнити з графіки «романтичного підлітка» до мотивів дозрілого митця. Його стиль був унікальним і набагато перевищував рівень, який надавався у професійно-технічному училищі. Найбільшого натхнення він черпав з ранніх картин епохи Відродження. Створення ікон стало захоплювати його. Він писав портрети «Лоренсо Марія» (1963), «Каті» (1963) і «Аттіла» (1964). Остання, очевидно, вийшла з під його майстерного інструменту, під впливом великого майстра епохи Відродження П’єро делла Франческа. Його наступна картина є «Сліпа жінка» («A vak asszony»): на тлі з тоном епохи Відродження, виразна фігура різко виділяється, її широкі очі дивилися в порожнечу і передбачають вразливість і постійну тривожну пильність незрячої людини. Найвідоміша з його ранніх робіт є картина «Христос і Магдалена» (Krisztus és Magdolna, 1964), формат якої проклав шлях до популярності монументального живопису Пелі.

Після того як він закінчив школу, його життя набирало непередбачуваних обертів: він зустрів голландську дружину колишнього угорського офіцера. Вона була зачарована його картинами і запросила його до Голландії, де вона представила його своїй дочці Маргареті (Margareth), яка пізніше стала його дружиною. І його запрошення до Голландії і його зустрічі з Маргаретою були сповнені перешкод. Коли мати Маргарети взнала про таємні зустрічі Томаша із її дочкою, то змусила молодого Пелі повернутися до Будапешту.

“Ісус і Томас”. Джерело

Однак, через деякий час, Томаш почав інтенсивне листування зі своїю майбутньою дружиною. Вона, в свою чергу, зробила все, що в її силах, щоб організувати для Томаша навчання в Голландії. Всі її спроби були блоковані майже нездоланними перешкодами, які створювала угорська бюрократія. Згідно угорських законів того часу, якщо хтось хоче вчитися за кордоном, він спочатку повинен пройти вступний іспит для вступу до університету в Угорщині. Пелі став небажаною персоною, і неодноразово «провалював» вступні екзамени. У цій, здавалось би, безвихідній ситуації втрутилася в черговий раз його мати. Вона звернулася за допомогою до журналіста, який писав про ромів – і Томаш став одразу відомим. Про нього виходили фоторепортажі, відео-кадри та інтерв’ю. Всі почали проявляти інтерес до його мистецтва і, найголовніше, йому дозволили виїхати навчатися до Академії.

Пелі взяв відвідував Академію в Амстердамі п’ять років (1967-1974), які він принесли йому деякі базові знання в галузі образотворчого мистецтва; можливості нових експериментів і багато корисного досвіду. Томаш навчився працювати з новими матеріалами і технологіями: він використовував полістирол, алюміній, скло, дерево і метал. Проте, він вважав себе, перш за все, художником і продовжував створювати монументальні розписи панелі. Його найбільшою працею із всіх, є композиція під назвою «Старий і Новий Заповіти», яка розташовувалася на скляній панелі розміром у 72 м². Він створив її на четвертому році навчання в Академії (1972). Томаш пробував в себе навіть у ролі скульптура: протягом всього лише півтора року, він створив вісімнадцять великих дерев’яних скульптур, які були продані відразу ж після того, як були виставлені. В цей час він створив наступні витвори: «Пам’ятай про смерть» («Memento Mori»,1969), «Єврейська наречена» («A Zsidó menzassyony», 1970), «Жінка з мавпочкою» («Woman with monkey», 1972) і «Ромський Христос» («A Cigány Krisztus», 1970).

Страждання Христа. Джерело

Після навчання, митець повертається на Батьківщину. Після життя в Угорщині протягом року, він, нарешті, одружився на своїй любові Маргареті. Наречені провели щасливий місяць подорожі навколо великих міст Європи. Після Європи, вони відвідували Схід – Туреччину, Пакистан. Досвід, набутий в період подорожей, кардинально змінив Томаша від людини з оптимістичним поглядом на життя, на людину, яка стурбована реальним станом світу, який замаскований досягненнями сучасної техніки – мотоциклів, кольорових телевізорів, ілюзії задоволеною життя. Поступово він прийшов до висновку, що до сих пір він лише блукав, і окрім своїх художніх амбіцій не мав в житті мети. Він прибув до голландського Союзу студентів університету і знайшов там нове кохання, яке, незабаром після цього, загинуло в автомобільній катастрофі. Після цього у Томаша був нервовий зрив, і тільки після невдалої спроби самогубства, він повільно почав повертатися до нормального життя. Він знайшов нових друзів, розлучився з Маргаретою і пройшов через короткий період свого художнього застою.

У 1973 році Томаш повертається до Угорщини назавжди. Тепер він мав чітке уявлення про своє майбутнє життя і його головної місії: інформувати громадськість про культуру та традиції ромів через своє мистецтво. Він зустрівся з Йозефом Дарочі (József “Choli” Daróczi) і разом вони запустили проект навчання молодих ромів в початковій школі в Будапешті. Вони організували табори і гуртки для образотворчого мистецтва, і вони також заснували власну музичну групу. Йозеф ознайомив Томаша з життям ромів в населених пунктах країни. З них він почерпнув не бачене раніше захоплення та натхнення для робіт. Широке коло художників і інтелектуалів зібралися навколо нього, і його товариство постійно оновлюється митцями. У цей динамічний час він створив важливі роботи, перш за все портрети молодих дівчат, ряд індійських портретів і відомий портрет єпископа Бартоломе́ де лас Ка́сас, коли він був молодим місіонером.

Меморіальна дошка Томаша Пелі у Будапешті. Джерело

Томаш Пелі став провідним ромським інтелектуалом, центром мистецького товариства. Він почав думати про створення епічного твору, який би задокументував історію ромів і їх мандри в європейські країни. Йому, як видалося, потрібно було ще декілька років, щоб сформувати своє бачення цієї теми. І, нарешті, в 1983 році, він зрозумів, як буде виглядати його проект: всього за три місяці він створив композицію на поверхні 42 м². Публіка, яка захоплювалася мистецтвом, була в захваті, тому що було ясно, що з цією роботою, мистецтвом Пелі досягло абсолюту.

Центральною фігурою всієї роботи є праматір Калі (Káli), яка народжує сина. Всі інші мотиви розгортаються від неї і підпорядковані їй; поруч з Калі ми можемо знайти божественні істоти на конях, як приклад кочівників. Робота також багата символами тварин. Змія, згорнувшись навколо всієї картини, зображує мудрість; голуб чистоту і світло; як його антитеза, туди входить великий, чорний ворон, як птах, який, ймовірно, символізував руйнування, спустошення і смерть. «Я хотів би, щоб ця картина стала метафорою всього ромського населення в Угорщині», сказав Пелі про свою роботу. Існує ніяких сумнівів в тому, що його прагнення було реалізовано.

На картині Томаш Пелі. Картина Шандора Пінтера, угорського митця ромського походження (Sándor Pintér). Джерело

Ми можемо з упевненістю сказати, що Пелі є серед найвідоміших ромських художників не тільки в Угорщині, але й в усьому світі.

Переклад Ірини Миронюк з наступних джерел:
http://rombase.uni-graz.at/cgi-bin/art.cgi?src=data/pers/tamas.en.xml
http://www.imninalu.net/famousGypsies.htm
http://kuglerart.com/en/tamas-peli_l/?month=nov&yr=2015