На адресу конституційного суду надходить значна кількість звернень від фізичних та юридичних осіб. Однак конституційне провадження відкривається щодо небагатьох. Враховуючи спеціальні вимоги процедурного і документального характеру для відкриття та здійснення конституційного провадження, можна зробити висновок, що шанси у суб’єктів конституційного звернення вкрай низькі.

Проаналізуємо практичні аспекти подачі конституційних звернень та «випробування», які звернення мають пройти у Конституційному суді України.
Так, статтею 42 Закону України «Про Конституційний суд України» конституційне звернення визначається як письмове клопотання до Конституційного суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

У конституційному зверненні зазначаються:
1) прізвище, ім’я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса, за якою особа проживає, або повна назва та місцезнаходження юридичної особи;
2) відомості про представника особи за законом або уповноваженого за дорученням;
3) статті (окремі положення) Конституції України або Закону України, тлумачення яких має бути дано Конституційним Судом України;
4) обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України;
5) дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб’єкти права на конституційне звернення (копії цих документів і матеріалів додаються);
6) перелік документів і матеріалів, що додаються.
Підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод».
Підставами для відмови у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді України є:
1) відсутність встановленого Конституцією України, цим Законом права на конституційне звернення;
2) невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом;
3) наявність рішення Конституційного Суду України щодо конституційності аналогічного за змістом та юридичною силою акта, ухвали про відмову у відкритті провадження або ухвали про припинення провадження щодо такого акта;
4) непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному зверненні.
На перший погляд все дуже просто. Проте конституційні звернення проходять ряд «випробувань», щоб бути розглянутими у Конституційному суді України. Розглянемо причини, що призводять до цього.

1. Невизначеність предмета тлумачення, що унеможливлює здійснення офіційної інтерпретації положень Конституції України та законів України.
Так, Конституційний суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що автори клопотання не конкретизують предмет тлумачення.
Наприклад, автор клопотання не зазначав конкретно, які саме положення статті Закону мають бути витлумачені конституційним судом України або статті, які автор просить витлумачити, містять декілька частин.

А це дає підстави стверджувати, що конституційне звернення не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 42 Закону України “Про Конституційний Суд України».

Згідно з п.2 статті 45 ЗУ «Про Конституційний Суд України» невідповідність конституційного звернення вимогам, передбачених Законом, є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі.
Відмовляючи у відкритті конституційного провадження, Конституційний суд також вказував, що автор клопотання не визначив предмета офіційного тлумачення, а тільки навів положення статей Закону, не вказавши, що саме в них є незрозумілим та потребує офіційного тлумачення.

2. Не обґрунтовано необхідність в офіційному тлумаченні положень Конституції та Законів України.
Обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні – є дуже важливим в підготовці конституційного звернення; саме в рамках цього пункту мають бути наведені юридичні аргументи і докази того, що конкретне положення Конституції або закону України суперечливо розуміється тими, хто їх застосовує, і відповідно потребує офіційного роз’яснення Конституційним Судом України.

3. Не доведено неоднозначність застосування положень Конституції та Законів України.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України неоднозначним застосуванням положень Конституції України або законів України є різне застосування одних і тих же норм цих правових актів судами України, іншими органами державної влади за однакових юридично значимих обставин.
Аналіз конституційних звернень та доданих до них матеріалів дає підстави вважати, що суб’єкти права на конституційне звернення не доводять неоднозначного застосування судами України, іншими органами державної влади положень Конституції та Законів України.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що інформаційні листи, повідомлення не можна розглядати як такі, що підтверджують неоднозначність застосування положень Конституції України та законів України. Зазначене є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України “Про Конституційний Суд України” – невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, цим законом.
Конституційний Суд України зазначає, що рішення судів загальної юрисдикції різних інстанцій у конкретній справі між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не визнається фактом неоднозначного застосування норми закону(ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій в межах однієї справи).

4. Судові рішення, на які посилається суб’єкт права на конституційне звернення, не стосуються його конституційних прав і свобод.
За правовою позицією Конституційного Суду України конституційне звернення може бути внесене особою, яка є суб’єктом відповідних правовідносин та має підстави стверджувати про порушення або можливість порушення її конституційних прав і свобод, внаслідок неоднозначного застосування норм Конституції або законів України судами України, іншими органами державної влади, а тому прагне отримати офіційну інтерпретацію норм, які регулюють такі відносини, з метою забезпечення реалізації чи захисту своїх прав та свобод.
Конституційний суд неодноразово зазначав, що аналіз копій судових рішень, які суб’єкт конституційного звернення долучив до звернення, вказує на те, що жодне з рішень не приймалося щодо нього особисто, не стосувалося його інтересів, а отже, не могло призвести і не призвело до порушення його конституційних прав і свобод.

5. Юрисдикція Конституційного Суду України, в тому числі і щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України, поширюється лише на чинні правові акти (їх окремі положення). Нормативно-правові акти, що втратили чинність не можуть бути об’єктом конституційного розгляду.

Крім того, Конституційний суд відмовляє у відкритті провадження у справі, мотивуючи це тим, що:

– не наділений правом перевіряти законність, обґрунтованість рішень судів загальної юрисдикції та правильність застосування ними норм законодавства (стаття 14 Закону України «Про Конституційний Суд України»);
– судові рішення, якими не закінчується розгляд справ по суті, тобто скасовані рішення судів попередніх інстанцій з передачею справ на новий розгляд, не можуть вважатися підтвердженням неоднакового застосування судами положень Конституції України та законів;
– аналізуючи звернення та додані до нього судові рішення Конституційний суд приходить до висновку, що положення статтей Закону, щодо яких автор клопотання просить дати офіційне тлумачення, були застосовані судами України за різних юридично значимих обставин» ;
– положення, які просить витлумачити суб’єкт права на конституційне звернення, суди застосовують однаково, а відмінність у результатах розгляду справ зумовлена різними обставинами у цих справах ;
– незгода з рішенням суду загальної юрисдикції у конкретній справі не є підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України ;
– в конституційному зверненні порушено питання щодо конституційності Закону. Проте відповідно до статті 150 Конституції України громадяни України не є суб’єктами звернення до Конституційного Суду України з питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України.
Окрему увагу заслуговує правова позиція Конституційного Суду України, що надання консультацій чи роз’яснень з приводу правозастосування не належать до його повноважень.

Часто відмовляючи у відкритті конституційного провадження Конституційний суд обґрунтовує це тим, що зазначені у конституційному зверненні питання та долучені до звернення судові рішення не пов’язані безпосередньо із з’ясуванням змісту статті Закону (у чому і полягає сутність тлумачення), а вимагають оцінки законності судових рішень.

При підготовці конституційного звернення необхідно розуміти, що офіційне тлумачення і застосування правових норм є різними видами юридичної
діяльності.

Офіційним тлумаченням вважається діяльність компетентного органу державної влади щодо з’ясування і роз’яснення волі законодавця, матеріалізованої в нормі права (усвідомлення та роз’яснення смислу норм права з метою найбільш правильної їх
реалізації). Правозастосовна діяльність полягає в індивідуалізації правових норм щодо конкретних суб’єктів і конкретних випадків, тобто в установленні фактичних обставин справи і підборі правових норм, які відповідають цим обставинам. Пошук та аналіз таких норм з метою їх застосування до конкретного випадку є складовою

правозастосування. Надання консультацій чи роз’яснень з цього приводу не належить до повноважень Конституційного Суду України.
Щоб бути розглянутими в Конституційному суді звернення проходять і «випробування» процедурного характеру:

Перевірка на належність оформлення.

Конституційні звернення за формою і змістом повинні відповідати вимогам, встановленим статтями 38, 42 Закону України « Про Конституційний суд».
Неналежно оформлені конституційні звернення Секретаріат Конституційного Суду України повертає авторам, про що вказується у письмовому повідомленні, підписаному керівником відповідного підрозділу Секретаріату Конституційного Суду України. У разі якщо суб’єкт права на конституційне звернення не погоджується із змістом надісланого йому повідомлення, його лист та звернення передаються керівникові Секретаріату Конституційного Суду України або його заступнику для перевірки обґрунтованості рішення, прийнятого керівником підрозділу.
Після перевірки керівник Секретаріату Конституційного Суду України (його заступник) приймає рішення про надіслання повторного повідомлення автору або про передачу матеріалів конституційного звернення на розгляд колегії суддів.
Попередній висновок Секретаріату
Конституційні звернення, які відповідають вимогам, встановленим у Законі України «Про Конституційний Суд України» передаються у відповідний підрозділ Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України для підготовки попереднього висновку про наявність підстав для відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті провадження.
Підготовка попереднього висновку здійснюється протягом п’ятнадцяти календарних днів.

Розгляд в Колегії суддів

У разі прийняття Колегією суддів Конституційного Суду України процесуальної ухвали про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України ця справа вноситься Головою Конституційного Суду України на розгляд пленарного засідання Конституційного Суду України. У разі прийняття Колегією суддів процесуальної ухвали про відмову у відкритті провадження в справі секретар Колегії суддів направляє матеріали Голові Конституційного Суду України для розгляду справи на засіданні Конституційного Суду України.

Розгляд Конституційним судом питання про відкриття провадження

Конституційний Суд України на своїх засіданнях розглядає питання щодо відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України у разі прийняття Колегією суддів Конституційного Суду України процесуальної ухвали про відмову у відкритті такого провадження. У разі прийняття на засіданні Конституційного Суду України процесуальної ухвали про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України ця справа вноситься Головою Конституційного Суду України на розгляд пленарного засідання Конституційного Суду України.

Після винесення процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження у справі матеріали справи оформляються Секретаріатом Конституційного Суду України як судова справа.

Розгляд у конституційному провадженні

Справа, за якою відкрито конституційне провадження, розглядається Конституційним Судом України на пленарному засіданні. Дата розгляду справи Конституційним Судом України визначається Головою Конституційного Суду України.
Строк провадження за конституційним зверненням у Конституційному суді України 6 місяців, тільки у разі визнання розгляду невідкладним строк провадження становить 1 місяць.
Конституційний суд України може припинити провадження у справі навіть в процесі пленарного засідання, якщо будуть виявлені підстави щодо відмови у відкритті конституційного провадження, передбачені статтею 45 Закону « Про Конституційний суд».
Таким чином, процес звернення до Конституційного суду за захистом своїх конституційних прав дуже складний.
Конституційне звернення громадянина, без юридичної освіти, практично не має шансів бути розглянутим Конституційним судом. А це порушує основну функцію Конституційного суду України щодо захисту прав і свобод громадян шляхом офіційного тлумачення.

Автор: Ірина Лисничка,
Адвокат Правозахисного фонду “Розвиток”