У процесі виховання батьки, педагоги використовують, як відомо, дитячу літературу. Остання є розсадником дискримінації щодо виконуваних в майбутньому соціальних ролей. Саме в дитячій літературі поширюються стереотипи про те, якою має бути дівчинка, а яким – хлопчик.

Але для початку, слід визначити, для чого були створені дитячі журнали, і яка їх мета. Відомий український педагог Б.Грінченко визначив завдання дитячого журналу як наслідок за рухом і розвитком сучасної людського життям, за рухом громадським, політичним, науковим і літературним. Слідувати, констатувати факти цього руху і з’ясувати їх значення і ступінь важливості для сучасних людей.

Так і відбувається в наш час. Констатація факту, що ми живемо у вільному, демократичному суспільстві з рівними правами і можливостями, але вказуємо на розподіл світу на два. Весь світ поділений по біологічному принципу. Все ділиться на чоловіче і жіноче, від самих дрібниць до поділу зобов’язань і ролей.

На перший погляд, нічого надприродного в дитячій літературі ми не бачимо. Остання наповнена навчально-виховними історіями, віршиками, казочками і порадами для батьків. Але що закладено всередині? Що несвідомо впливає на розвиток дітей і на погляди батьків?

Дитячі журнали характеризуються системою ґендерних образів і символів, що сформовані під впливом суспільних поглядів на роль жінки і чоловіка в соціумі, яка після появи на сторінках ЗМІ визначає і закріплює в свідомості особистості ґендерні ролі представників обох із статей. Це відбувається за допомогою використання ґендерного маркування лексики, малюнків і алегорій.

Але чому стереотипи закріплені саме в дитячій літературі? Є кілька причин:

-Нестача часу на глибинну обробку інформації для видавництва;

-Прагнення суспільства до схематизації і структуризації. Людська природа прагне до спрощення свого життя. Тому створюються шаблони, трафарети, алгоритми, вони ж стереотипи, для того щоб не думати зайвий раз, а діяти за вже відпрацьованою схемою.

-Відтворення вже відомого матеріалу, вимагає меншої напруги, ніж засвоєння незвичних, нових розумових ходів та зміна життєвих орієнтирів.

– Усі соціальні інститути (дитсадки, школи, робочі місця і т.д.) зацікавлені в підтримці вже складеної схеми соціальних відносин, тому і транслюють стереотипи.

Ці уявлення, або ґендерні стереотипи, засвоюються в період раннього дитинства, в процесі формування ґендерної ідентичності. Ми розглядаємо формування ґендерної ідентичності, як “процесу, за допомогою якого діти набувають характеристик, цінностей і орієнтирів поведінки, які суспільство вважає відповідним їх біологічної статі, що ведуть до освоєння ролей і відповідальності”

Але що це за стереотипи, які зустрічаються в літературі? В останній не дається альтернатива бачення світу, а тільки за традиційними, патріархальними мірками. Якщо конкретніше, то дівчатка представлені як охайні принцеси, а хлопчики старшого віку як розумники, молодшого як забіяки, яким прощаються маленькі витівки. Риси характеру показуються на як загальнолюдські, а в боротьбі жіночого і чоловічого начал. Цьому слідує прихована дискримінація однієї із статей (для справжніх дівчаток і т.д.). Позитивом є заохочення подвійності ролей хлопчиків, але це не відноситься до дівчаток. У наступній публікації на конкретних прикладах, розглянемо ці твердження щоб не бути голослівними.

Ірина Миронюк