Українська кримінальна система карає, але не виправляє. Зате пілотні проекти вже змінюють підлітків на краще. В Україні щорічно 22 тисячі дітей потрапляють в конфлікт з законом. За офіційною статистикою за минулий рік неповнолітні скоїли 9 тисяч злочинів 1300 відбувають покарання в дитячих колоніях.

А правозахисники кажуть, що близько 90% малолітніх злочинців після умовного терміну порушують закон знову. Чому наша кримінальна система виховує з дітей майбутніх зеків, і як можна виправити ситуацію?

Клеймо в 16 років

16-річний Олексій отримав 1,5 роки умовно за те, що підібрав в роздягальні спортшколи мобільний телефон. У той день з ним в роздягальні було ще кілька хлопців, але ніхто не знав, чий це телефон. Олексій забрав його додому, а через 9 днів до нього приїхала міліція і порушила кримінальну справу за статтею 185 “Крадіжка”. Протилежна сторона ні в яку не йшла на примирення і вимагала покарання. Хоча з ними сім’я Олексія навіть не змогла жодного разу зустрітися. На суд не вплинули ні свідчення численних свідків, ні прекрасні характеристики зі школи. В результаті відмінник і спортсмен Олексій отримав клеймо на все життя.

“Чи є у вас судимість?” – Це стандартне запитання, який ставиться в багатьох анкетах на роботу або на візу. І цю інформацію легко перевірити. Навіть якщо судимість вже погашена, дані про неї залишаються в єдиному реєстрі”, – говорить юрист правозахисного центру “Ла Страда-Україна” Марина Легенька.

Карати, а не виправляти

Це тільки один з недоліків системи правосуддя щодо підлітків, яке часто називають ювенальної юстицією.

“Система правосуддя України носить каральний характер. Але відповідальність походить від слова” відповідь “, а не “покарання”, – говорить директор з розвитку “Українського центру порозуміння” Олена Горова. За її словами, підлітку просто закривають вхід в нормальне суспільство, і він йде в злочинне.

В “Українському центрі розуміння” вважають, що по-справжньому усвідомити свою провину дитина зможе, тільки зустрівшись з потерпілим. Такі зустрічі-примирення допомагають обом, кажуть там – потерпілий може висловити все злочинцю, а правопорушник – зрозуміти і спокутувати свою провину, відновивши почуття власної гідності.

Двоє хлопців вкрали мобільний телефон. Постраждала жінка не хотіла нічого слухати про примирення: “Я просто хочу їх засадити”, – говорила вона, але на зустріч все ж прийшла. У розмові з’ясувалося, що одного з хлопчиків виховує старенька бабуся. У другого батьки на заробітках, а він живе сам в недобудованому будинку без електрики і тепла. Все почуте на стільки вразило постраждалу, що вона попросила суд призначити їм мінімальне покарання. Крім того, підлітки повернули гроші за телефон за два місяці, влаштувавшись на роботу.

Місцева влада провела в будинок світло, однокласники допомогли з ремонтом. “Дитина відчула підтримку, але головне – змінилася і ця жінка”, – говорить Олена Горова.

Все або нічого

“Україна достатньо жорстко відноситься до злочинів підлітків. Якби в Канаді поміщали б в в’язниці за крадіжки, то вони були б переповнені”, – говорить Таня Сенфорд Аммар, директор проекту “Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні”, що реалізується за підтримки Канади. Більшість злочинів вони роблять по дурості.

Канадку здивував випадок, коли підліток отримав чотири роки колонії за те, що вкрав тачку, вівцю і шматок дроту. “Я не знаю, що він хотів зробити, може бути, прив’язати вівцю до тачки. Це смішно, до тих пір, поки ви не усвідомлюєте, що дитина за це опинився на 4 роки у в’язниці”, – говорить Таня Сенфорд Аммар.

Таке суворе покарання йому дали, так як це була його друга дрібна крадіжка, і він зробив її з одним, а це вже злочин, скоєний групою осіб.

В Україні існує два види покарання для неповнолітніх – все або нічого, каже Аммар. Умовний термін, який часто зводиться лише до того, щоб відзначатися в інспекції раз на місяць, або колонія.

Близько 90% тих, хто відбуває умовне покарання, знову скоюють злочин.

“Чим більше контактів неповнолітніх з кримінальною системою, тим глибше він впроваджується в неї”, – каже вона. “Якщо уявити це як дорогу, в кінці якої суд і колонія, то ми намагаємося відвести молоду людину на інші шляхи. Наприклад, в Канаді у поліцейського або прокурора є право виписувати санкції і направляти його на корекційні програми”, – говорить вона.

Шанс вирпавитись

Зарубіжний досвід використовують в Україні. У Мелітополі та Івано-Франківську запущені пілотні проекти по реабілітації неповнолітніх злочинців.

У Мелітополі на базі Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦССДМ) спільно з Кримінально-виконавчою інспекцією створили Центр відвідування для підлітків, які відбувають покарання з випробувальним терміном (в народі – отримали умовний термін). Інспектор разом з соцпрацівником з’ясовують, в якій сфері у дитини є проблеми – в школі, стосунки з батьками, вживанні наркотиків і алкоголю, розповідає заступник начальника Мелітопольської кримінально-виконавчої інспекції Лариса Солопова. Складається план, і крок за кроком над ним працюють дитина, соцпрацівник і інспектор. Обов’язково підключають батьків, говорить директор Мелітопольського центру соціальних служб Тетяна Шевченко.

Данило в 17 років був засуджений за крадіжку і грабіж. Його батьки в розлученні, він живе з мамою, але визнає тільки татів авторитет. Мати казала, що син вживає наркотики, але Данило в цьому не зізнавався. Одного разу в школі його спіймали на гарячому. Припертий до стінки хлопець зізнався, що курить травку вже п’ять років. У центрі його переконали пройти обстеження, зараз він знаходиться на амбулаторному лікуванні в наркодиспансері.

“На сьогоднішній момент дитина отримала те, чого вона весь час домагалася, – увагу і мами, і тата”, – говорить фахівець ЦССДМ Оксана Кальчева. Покращилися відносини з матір’ю, в виховання активно включився батько. “Він купив йому собаку, влаштував на роботу на літо”, – з посмішкою розповідає Оксана Кальчева.

З грабіжника в спелеологи

Змусити важких підлітків щотижня ходити в Центр не можна, це справа добровільна. Але їх зацікавлюють спеціальними програмами – як керувати емоціями, розвинути життєві навички, знайти роботу, залучають до культурних заходів, вчать створювати презентації на комп’ютері про свої проблеми і обговорюють їх, співробітники Центру і інспекції разом зі своїми підопічними взяли шефство над дитячим притулком.

Центр відвідування для дітей, які перебувають у конфлікті з законом, почав працювати тільки в січні, але зміна в поведінці підлітків помітно вже через кілька місяців.

Іван, засуджений за крадіжку, прийшов в Центр “колючим” і нетовариським, прогулював заняття в училищі. Змінитися йому допоміг похід до краєзнавчого музею. Ваня став розповідати такі подробиці, в захват від яких прийшов навіть екскурсовод. Виявилося, що хлопець захоплювався історією і спелеологією. Але погана компанія і проблеми з законом змусили забути про туристичний гуртку. Іван вперше опинився в пошані завдяки своїм знанням. Зараз він захистив наукову роботу по спелеології в Малій академії наук, успішно закінчив училище, готується вступати до університету, займається спортом.

На що рівнятися

Директор канадського проекту впевнена, що Україна не повинна сліпо копіювати досвід інших країн щодо юстиції для неповнолітніх, а йти своїм шляхом. Адженапрямків розвитку безліч: крім уже існуючих спеціальних структур, таких як кримінальна міліція у справах дітей, необхідно вивчити можливість запровадження спеціалізації прокурорів та суддів, які будуть розглядати справи неповнолітніх, знати їхню психологію, поведінку. Враховувати не тільки на вік і рівень зрілості, а й те, що у підлітка в душі, в сім’ї.

Але і сьогодні для створення системи юстиції для неповнолітніх у нас є все, вважають експерти, опитані tochka.net. У Центрі соціальних служб і до цього працювали з підлітками-злочинцями, а щоб ввести пілотний проект навіть не треба було міняти закони.

“В Україні є достатньо ресурсів і існує законодавча база для того, щоб ця робота була більш ефективною. На неї потрібно спиратися. Необхідно, щоб держструктури активно взаємодіяли між собою і впроваджували нові методики”, – впевнена Таня Сенфорд Аммар.

Джерело: tochka.net Фото взято із мережі Інтернет.