Ромське питання є непростим не лише в Україні. Фактично схожі проблеми є у всіх країнах колишнього соцтабору, незважаючи на те, увійшли вони в ЄС чи ні. Основні проблеми ромів приблизно однакові в усіх країнах: це соціальна ізоляція від місцевого населення, низький освітній рівень, погані умови життя, тотальна бідність, жахливі житлові умови, погане здоров’я, а також відсутність представників в органах влади, побутовий расизм, відсутність захисту з боку правоохоронних органів.

За час роботи нашого Фонду ми прийшли до висновку, що складність процесу соціальної інтеграції ромів лежить у двох взаємозалежних площинах. Соціальна та територіальна ізольованість ромів обмежує доступ ромів до інформації та ресурсів, які б сприяли б їх включенню в розбудову суспільства. Без доступу до інформації про свої права, роми залишаються малограмотним та пасивним населенням нашої країни, що в свою чергу призводить до стабільного збереження звичаєвого права всередині громади і зберігає стійку ізоляцію від зовнішнього світу. Відсутність інформації про свої права та можливості, унеможливлює розвиток ромських громад: звичаєве право, ґендерна нерівність, низький освітній рівень, обмежений доступ до медичних послуг. Відчуження та закритість ромської громади, не представленість їх на суспільній арені, стереотипізація та стигматизація є причинами існування таких ганебних явищ для демократичної країни, як ромофобія, дискримінація, мова ворожнечі.

Для того щоб розірвати це замкнуте коло ми проводимо роботу одночасно в двох напрямках. Ми проводимо просвітницьку роботу з ромами й надаємо безкоштовну правову допомогу, чим посилюємо їх правові можливості та відкриваємо доступ до ресурсів міста, регіону та країни. Разом з тим, з метою зниження соціальної дистанції між ромами і жителями міст ми працюємо над відкритістю таборів — впроваджуємо поетапно адвокасі кампанію «Відкриті Рома».

Кожна проблема з якою стикаються роми, тягне за собою ще більший потік питань. Тому, ми працюємо одразу в декількох напрямках:

– Надання безоплатної правової допомоги для ромського населення;
– Супроводження ромів до державних інстанцій соціальними працівниками, юристами та, за потребою, перекладачами;
– Розвінчування міфів та руйнація стереотипів шляхом публікування матеріалів, які стосуються ромської історії та культури;
– Показ успішних справ ромів, які відстояли свої права у державних інстанціях;
– Лобіювання змін до законодавства задля спрощення процедури отримання ідентифікуючих документів;
– Посилення ромських громад шляхом розвитку органів самоорганізації ромського населення;
– Проведення адвокасі кампаній та протидія мові ворожнечі;

Якщо Україна претендує на звання демократичної європейської країни, а громадяни, як варті того, аби жити в демократії, то ми повинні крокувати єдиним шляхом: всім та всіма силами допомогти ромам вийти з вікової ізоляції, навчити їх жити за законами та правилами нашої спільної держави і нарешті допомогти їм інтегруватися в українське суспільство, як це давно зробили десятки інших національностей, що проживають в Україні.

Звісно, інтеграція – процес довготривалий та складний. Але якщо кожен день йти маленькими та непомітними для оточуючих кроками, то за декілька років можна пройти величезний шлях до інтеграції та мирного співіснування.